Ніч. Світильник горить, червоніє
І, схолонувши, чайник стоїть.
За стіною співає завія,
Сумно дзвонами в полі дзвенить.
З краю в край її гул віддається,
І чогось усе думаю я,
Що з неволі зимової рветься
Міцно скована снігом земля:
Груди велетня тяжко здіймає,
Вітром віє, як тільки дихне,
Сніг холодний в полях колихає
І ось-ось свої пута стряхне.
Максім Багдановіч
Ноч. Газьніца гарыць, чырванее
Ноч. Газьніца гарыць, чырванее,
І гарбата, астыўшы, стаіць.
За сьцяной запевае завея,
Сумна бомамі ў полі зьвініць.
С краю ў край яе гул аддаецца,
І чагось усё думаю я,
Што з няволі зімовай там рвецца
Крэпка скутая сьнегам земля:
Грудзі моцные цяжка ўздымае,
Ветрам вее, як дыхаць пачне,
Сьнег халодны ў палёх калыхае,
І вось-вось свае путы страхне.
