Я старішаю, мовби лялька,
Не міняючи контур форми,
Що була напочатку норми
Наче давня народна байка .
Цвях візьми та надряпай поруч
Нерозділене та раптове,
Серед жовтня в мідяний обруч,
Що притис до діжок полову!
Перелітним вже час злітати,
Разом з ними не зможу в ногу.
Тож залишусь, щоб не відстати,
Взявши смуток душі в облогу,
Де старішатиму ,як лялька,
Не міняючи справжній контур,
Наче хвацька народна лайка,
Щоб луною злітати в бовдур…
