Верблюд може не пити чотирнадцять діб.
Я - ні. Я залежний. Я злився на світ.
Він носить горби, я - свої борги,
Він п’є раз на раз, а я кожну мить.
Верблюд може йти і не знати біди,
Я з першого кроку шукаю води.
Він має терпіння - я маю нужду,
Він витрима все, а я пропаду.
Верблюд гордий собою і світом навкруг,
А я - між рекламою ліків й недуг.
Він знає, де правда - я знаю, де бар,
Він вільний від спраги, я - вільний від чар.
Верблюд має шлях і не шукає причин,
Я - вічний пасажир чужих поїздів.
Він дихає пилом і вірить собі,
Я дихаю димом і мрію вві сні.
Верблюд може не пити чотирнадцять діб.
А я не доходжу і до шостих хвилин.
Верблюд собі йде без жалю, без судів.
А я лиш рахую уламки човнів.
Чудові роздуми! 
