Хто я? Моє ім'я, мене ти знаєш?
Зі сну прокинешся - згадаєш, що я, то я, а ти, то ти, ми рідні, але різні то світи.
Як світло кине темну тінь від мене до неба, повітря перетвориться у дим, день - в вечір - ти один; давня розмова прикриє плечі, як шаль із дивним плетивом зірок.
Вона вже не зігріє: мліє, тліє, як вітер віє, роздмухуючи жар давно забутих слів: "Я збережу тебе, як дар".
