В затінку, внівець без проміння,
В густих смарагдових шовках,
На сизій моховій перині
Зростав пил Ах.
Його матусенька — Багнюка,
А батько — Морок Завидюк —
Бажали сину стать мамлюком
В ординських темних засвітах.
Щоб ріс він тьмяним і похмурим,
Обідав смуток, море сліз.
Тож плач і сум щодня сумлінно
Хлопчина в своїм серці ніс.
Але смарагди і перини —
Не в чорних, сірих обідках:
Одного разу в тій місцині
З’явився Птах.
Він мав веселкові пір’їни,
Любов, колихану в житах.
Залило світло тінь, перину,
І пил розтанув у дощах.
Десь там, у Сонячній країні,
В ясних смарагдових шовках,
На кожній квітці — по перлині,
А в них — принцеси Хіх та Хах.
А правда криється в століттях,
В старих билицях і казках:
На сонці пил завжди іскриться,
І завжди тане у дощах —
У світлі, радості, любові,
У добрих вчинках і серцях.
