Я ніколи тебе не пробачу.
Я вже більше тебе не побачу
І тобі посилатиму вдячність,
і у тебе пускатиму стріли
І нехай це нічого не значить,
серце в осені жовто-гаряче:
Я засліплена ним і не зряча,
кольори перетворюю в білий…
Як шкодА, що не стати чужими,
всім хто тут промайнув ненавмисне
Жаль що нам бракуватиме хисту
не вростати корінням в глибини;
Відректись від журливої днини -
так немов від води і від кисню,
Все що серце вражає і тисне,
те вогню додає щохвилини
Я ніколи тебе не побачу,
я ніколи тебе не пробачу
Ти як світло в пітьмі моїй значиш,
ти як в світлі моєму пітьма
Так неначе тебе і нема,
я не знаю, сміюся чи плачу
Серце в осені жовто-гаряче,
я засліплена ним із вікна
(Ольга Мороз-Кміт, збірка "Аромат часоплину")
