і буде сніг і темрява жива
важкого неба в проміжках зотлілих…
ти пам’ятаєш , як не мали сили
ми віднайти зворушливі слова
під тінями зруйнованих дзвіниць,
благали прощі в Неба серед гною
і божеволів сніг від ліхтарів -
були одні ми вдвох -
було нас тільки двоє
і вечір, наближаючи дива,
раптовим місяцем нам розрізав зіниці,
так ніби гострий серп сухі копиці
на шмаття рвав в останніх днів жнива…
