Знов вітер гойдає фіранки шовкові,
А ранок дарує духмяність і світло,
Із свіжим повітрям, думки пелюсткові,
Душа в насолоді, дивлюся привітно.
Дощить за вікном, а край неба багряність,
Мабуть хлюпотітиме, як три дні поспіль,
Навіює смуток, навіщо вкрав радість,
Щоднини коханого, чекаю в гості.
Невже дні завадять, весняні, холодні,
Здолати, між нами небажану відстань,
Не вірю, що мрії здійснить не спроможні,
Ми юні та сильні, відкинь протиріччя.
Та справді, здається, що осінь настала,
І грози травневі, розлук тьмяні очі
Сердечко тріпоче, про тебе згадала,
Коли сильний дощ завітав серед ночі.
Мої сподівання, всі краплі не змиють,
І навіть із снігом, нав’язливі нині,
Коханий, мій милий, щомиті чекаю,
Нам сонячний промінь і співи пташині,
Засвідчать, що скоро війна закінчиться,
Розсіються хмари, із вітром у далі,
Гармати затихнуть, душа звеселиться,
З тобою в обіймах розвієм печалі.
27.05 2025 р
