Що побачив змигни та забудь,
Як живе, що без шкіри вродилось,
Хай пливе кучерява Ґодзілла
В нескінченність останніх секунд.
Ще трапляються радісні дні,
Ще чекають часу буревії,
Викорчовуй із коренем вії ,
Щоб побачити темряви німб,
Вгамувавши приховану лють
Там, де стрілки секундні рясніють,
І на варті життя не старіють,
Хоч спинитись часу не дають…
p/s
Prunella Clough, Geological Landscape, 1949 Tate Gallery
https://www.youtube.com/watch?v=LbUaTi0JJYM
