Дзвени у дзвоник вечір гомінкий -
Котре з дерев?–горіхи,граб,ялиця!
Вірша стеблину обдирай з зіниці,
Як катаракти часу слід маркий
Аж до слюди, що наче Білий світ
У вікнах світиться раптово Світлом Бога,
Де воля починається з порога
З ланок помилок в ланцюги орбіт.
Анали, святці, росяні псалми
На перах гусячих, що шкіряться ночами,
Карбуючи останні дні словами -
Папір тримає все - та ти його не рви!
Можливо хтось ще знайде в них покров
У тих рядочках, наче зойк пташиний,
Щоб розчинити крик душі, як в солов’їний
Спів вічний,
ангельский
вогню світобудов…
