Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Емма Конвалiя: Я чую ластівок - ВІРШ

Я чую ластівок, сполоханих грозою, І метушливо-шовкоперих горобців. Спадають сутінки крізь вікна на стільці Й на килими. І застигають штори, Бо вітер вмер, а може лиш заснув, Не дихає вві сні й не ворушиться. І сняться вітру полум’я́ні лиця, Яких він ледь торкнувся і забув. А я не сплю. Дивлюсь в вікно на серп Й на хмару, що над обрієм клубиться. Гроза пішла, та сипле ще зірниці… У склі прозоро-білий силует, Мій вічний друг-двійник, мов наяву, Ледь посміхнувся, ну а я – йому.