Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Іванова - Юртина: ***ЧИ ТРЕБА БУЛО РОЗДИМАТИ БАГАТТЯ-КОХАННЯ? - ВІРШ

Чи треба було роздимати багаття- кохання? Взлітали всі іскри-слова у Небес височінь, Щоб потім потоки флюїдів чекали зізнання, Тобі шепотіли вночі і казали – прокиньсь… Коли нескінченна чуттєвість як «зоряний розсип», Літає над тілом твоїм і вкриває теплом - Любовним вогнем від душі, і від серденька просить… Ласкає в обіймах своїх невгамовним єством. І в смутку, і в радості, щоби потішити серце - Коханого, любого – він в «летаргічному сні», Не чує посили чаклунки і слів- «мегагерці» - Усіх почуттів неприкаяних нині в мені. Тремтіли душевні всі струни, невже ми не пара - З тобою коханий? - Прокинься! Скажи що живий… Нехай нам підспівує біля багаття гітара - Моя шестиструнна , озвучить мотив свій новий. Тобі в унісон підспіваю куплети душевні, Прокинувшись, Ти прочитаєш зізнання в листах. Зійшлись на шляху в перехресті дві сутності ревні… Твоя… і моя проживають у різних містах… квітень 2025 вірш за мотивами. тут ще один варіант вірша переклад за мотивами ЧИ ТРЕБА БУЛО РОЗДИМАТИ ВОГОНЬ, ДЕ З ЛЮБОВ`Ю Чи треба було роздимати вогонь, де з любов'ю - Летіли іскристі-слова у небес височінь? - Щоб потім флюїдів-струмочки лягли над тобою, Постійно тобі шепотіли: - «коханий, прокиньсь… Коли неосяжна чуттєвість, як зоряний простір Витає завжди над тобою, вкриває крилом - Любовного вогнища, що від душі граціозно, Тебе пригортає в обіймах – де добре обом… У смутку, і в радості, щоб утішати сердечко, Коханого мною, що жив "летаргічному сні" Не чуєш, не бачиш відверте словесне-гніздечко - Любові душевній, що мешкає досі в мені. Тріпочуться струни-душевні, невже - ми не пара, З тобою коханий? – Прокинься в момент самоти… Нехай біля тебе з любов'ю співає гітара - Моя шестиструнна-сердешна озвучить мотив. Тобі в унісон підспіває пісні всі знайомі, Прокинувшись, Ти пригадаєш мелодії-птах… Коли ми зійшлись в перехресті доріг-невідомих, Де доля блукала твоя і моя у містах. 2019 Фото автора