Скільки мов ти знаєш – стільки разів ти людина
Йоганн Вольфганг фон Ґете
Бути чи быть – ось в чому питання,
відповідь на котре «в списке ожиданья»
уже 30 років, не більше, не менше.
І от нарешті на рік 31-й
вирішується дилема.
«Ура!» усім пропагаторам
і славаукраїнізаторам!
Обговорюється проблема
– довгоочікувана кульмінація(!) –
на міжнародному рівні!
Бо ж Ватсон краще, ніж Вася,
знає, що треба Україні.
Хто ж усе розгадає? Пуаро? Містер Холмс?
«Уважаемые знатоки, внимание – вопрос»:
Жизнь чи життя? Независимая чи незалежна?
Якщо мова не має значення, то чому Вавилонська вежа
досі не добудована?
А кому ж будувати?
Всі поїхали «в чехи» на хату збирати,
кладучи черепицю на kostely і domy.
Як в круїз, раз на рік приїжають додому.
І от наша Вежа розпалась на цеглу,
Землю ми порозділяли на землі.
Тепер біжимо від землі до землі,
бо забрали в нас нашу ненаші «свої»,
якщо можна назвати своєю країну,
мова якої для нас - іноземна,
яка для нас «не имеет значенья».
Може, забрали її недаремно?
І якщо різниці немає,
«на каком языке говорят»,
то чому я її відчуваю
з кожною новою мовою,
четвертою, п’ятою, сьомою?
Коли вже антракт
обірве цю п’єсу без сенсу,
самопоставлену самоактором –
це я той актор. Сам граю всі ролі,
а ролі грають мене
і криками тисячі Мунків
мій Вавилон день у день
розмозаюють різнословами
на одні й ті ж самі
очевидно-неочевидні
бутичибытьні
питання:
Коли «мама» мені стане «мамой»,
«Крим наш!» стане «Крымом нашим!»
(чому ти ті ж самі літери
в голові прочитав інакше?),
чи залишусь тоді я людиною?
Буду človek, man чи uomo –
или стану я человеком?
Що звучатиме більш знайомо?
Словаччина, 2022 р.
