Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Мона Вінчі: Відтінок #1. Людина без ціни - ВІРШ

лот №: 0. ціна: безцінний. та ніколи не найцінніший. себе уцінюєш, обезцінюєш заради інших, заради інших. я зрозуміла ТВОЮ ціну, та заплатити її не взмозі. кращих цінителів побажавши, ТЕБЕ залишила на дорозі. в страху зламати я не знала, що ТИ вже був таким раніше. в страху знецінити мною прериречений ТИ на знецінення тими іншими. очі невинні щенячо милі… так ТИ і люблений, як щеня. всім своє серце роздав за безцінь, лише себе не любив ні дня. ТЕБЕ знецінюють, обезцінюють, тим націнивши самих себе. їм доостанку ТИ самовідданий. вони – усе, що у тебе є. а в них ще є ціле життя, не самовіддане взамін. в своїй коробці при дорозі себе згубив посеред цін. замолодий для антикварів, та застарілий вже для грошей. ТВОЯ ціна зросте в ломбарді пізніше може, пізніше може. і йдеш ти далі, нецінно-цінну несеш на продаж свою любов. чекаєш цінників, ставок, абмінників… та вже порожній аукціон. * * * і ось - цінитель, яким і снив ТИ. до зустрічі з цим диво-богом так дивовижно недооціненим ТИ ще ніколи не був до того. а я.. що я… мушу дивитись, писати "ТИ" з великих літер, аби засліплений собою ТВІЙ цінний бог ТЕБЕ помітив. хотіла лиш, аби ТИ мав своє життя, свою дорогу. аби у тебе був ТИ сам. аби себе любив хоч трохи. бо ця любов – єдина в світі, що і у радості, і в горі попри усе буде взаємна, попри усе буде з тобою.