Хрипко човгають холоші,
Жаль желе і горобину,
Важко, взявшись за сокиру,
Масло зопалу рубати,
Співчувати бідним прЕтам
І засмученому Бхігшу,
І шукати в самогоні
Знов сльозину нерозчинну...
Вже щезають дивні перла,
Вже не в гуморі дрібниці,
Наче довге, чи завмерле,
Над вином із полуниці!
Може то заїжджі маги,
Що планують нам розраду
Захлинулись серед степу
Від чаклунського надсаду.
Та не чути за дверима
Ні зозулі, ні шахеду,
Ні відлуння проміжного
Від кохання до бестями,
Тільки тиша невловима
Злого часу мандрівного,
Тільки місячна доріжка
Перед третіми півнями…
