Мов з потойбіччя гусінь рими схилу
Під сонцем вже розпушує трихоми,
Та ми не будемо жахатися симтомів
У вогкі дні , щоб сяять синьокрило.
Не будемо! Навіщо!? - В час зітхання
На дівчинах минулих знак латаття -
Ставкам під місяцем нічного обертання,
Вугіллю в залишках грайливого багаття…
Втечеш у поле – там вино з чорниці,
Під кущ сховаєшся – знаходять коронери!
Та все ж кінець з кінцем в стінах в’язниці
Між рим і гусені гартуються манери,
Щоб в куртуазній грі від Дон Кіхота
І у відправах злих ілюмінатів
Горіли в променях на гусені трихоми
Для дів з минулого в якравім неформаті...
