Жан Рішпен, Я, мов тварина, часто був пустоголовим
Я, мов тварина, часто був пустоголовим,
Та раптом в голові моїй з’явилось слово,
Знайоме вже мені.
Одне з порожніх слів, та в ньому ти бувала,
І днів минулих вмить відлуння зазвучало
В загубленій луні.
Я пам’ятаю рік, і місяць, день, годину,
Закривши очі, тихо плачу без упину.
У відгуку тих слів
Я чую голоси юнацтва, що забуте,
Як в мушлі порожнистій можна завжди чути
Невпинний моря спів.
Jean Richepin
Bien souvent je ne pense à rien, comme une bête
Bien souvent je ne pense à rien, comme une bête.
Soudain un mot bourdonne et passe dans ma tête,
Mot jadis entendu,
Un de ces mots de rien où vivait tout ton être ;
Et je sens mille échos de mon passé renaître
Dans cet écho perdu.
Je me souviens de l’an, du mois, du jour, de l’heure,
Et je ferme les yeux sans rien dire, et je pleure.
Car dans ce mot en l’air
J’entends toutes les voix de ma jeunesse heureuse,
Comme on entend au fond d’une coquille creuse
Chanter toute la mer.
