Занедбане «колись» і нерішуче «вже»...
З колін навшпиньки й знову на коліна...
Кудись ішли, шукали щось... Невже?
Сховавши честь, згубили й власне ім’я...
З потребою знайти, втрачали навмання...
Необираючи, повзли шляхом чужинців...
Забувши все в зневірі, зреклись без каяття...
З минулого ярмом лишившись наодинці...
І що ж то... що ж тепер? Кудись поділось все...
Ні образів вождів, ні комуністів з’їздів...
Образа перекошує ненавистю лице...
І проклинає... Й не знаходить місця
В серцях своїх, для сліз і для молитв,
За скривджену сьогодні Україну...
Занедбане «колись» і нерішуче «вже»...
