Стою у сонячній я залі,
Завмер від величі краси,
Чарують й кличуть очі карі,
В минулі лину, мчу часи.
Туди, де світло ще пульсує,
Коханням живляться серця,
Надіями ще вітер дує
І дише мріями Земля.
Каштанове волосся сяє,
Розділене на проділ вздовж,
Блищить в вуалі сонце раннє,
Спадає локонами шовк.
Зелена зігріває сукня,
Глибокий виріз мов магніт.
В душі залізні струни рвуться
І вщент ламається граніт.
Танцює усмішка небесна,
Легенькі роблять па ямки.
Джоконда, ти жива́, безсмертна,
Відносиш в сни мене й казки.
