І оживить розчарування ранні,
Що змусять зазирнути в глибину -
Чи зможу я зцілити давні рани
Й піднятися з колін у вись ясну?
Я згадую усе, чого немає
І подумки запитую: '' Чому? "
Гіркотна безнадія оживає,
Душа в безвихідь котиться німу.
О, милий Отче! Світ такий убогий!
В нім все холодне, теплого нема.
І скрізь мене торкається тривога,
Можливо, я хвилююся дарма?
І згасне образ світу надсумного,
Там в глибині, де істина ясна.
