Ізнову плаче кров’ю Україна,
І знову в небі чорний дим.
Така малесенька країна,
Поперек горла стала всім.
І знову матері ридають,
І знов ховають юних нас.
Вітри, могили засипають,
А світ відводить очі й час.
І знову плаче кров’ю Україна,
І знов палає рідний дім.
Слова розбиті, мов вітрини,
Де правда стерта попелом гірким.
І знову… Хтось не повернеться,
Туман надії … Щезне поміж стін .
Чиясь душа вночі озветься,
Чийсь голос … Зникне між руїн.
І знов земля вогнем палає,
І знову сльози, біль, хрести.
Коли ж той день? Чи він настане?
Коли не треба буде йти?..
І знову плаче кров’ю Україна,
І знов … Чорніє горизонт.
Вона незламна й непокірна,
З останніх сил тримає фронт,
І знов сирени, знов розриви,
І діти плачуть в темноті.
Молитви линуть серед вирви,
А ніч спиває біль в пітьмі…
Де вчора сміх лунав на площі,
Сьогодні … Попіл і бетон.
Розбиті вікна… З ними й долі,
І кров, що вписує закон…
