Якщо вірші як вітер, то не чекай на штиль.
Слово не застрахуєш!- кумом йому не стати.
Жебрати знов у долі?- Долі на тебе начхати,
Час то така падлюка - мить і вже знов дощить.
Криком кричить, неврозить, стукає в серце клюкою,
Наче старий над труною сина, що не повернуть.
Вірші вони як вітер - слово ловити станеш -
В пастку потрапиш навічно, що спорудив дракон.
Той, що завчив на лихо нові рядки на пам’ять,
Той що, чи спить, чи полює - наче облудний Смоґ*-
Якщо подує у груди, просто рядками дихай,
Бо ж не від тебе залежить слова наступний крок…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=DYw9UrsFJa4&list=OLAK5uy_nLP73cEgwqbgmkQ_OW0koDvssblWhznb8&index=5
