Солодкий затишок, немов ранковий час,
Усі етюди дня передає.
Він знає все, що можна знать про нас,
Кожний ковток енергією б'є,
Проте він свій і нас не видає,
Заковує у дим світанку,
І ось по п'ятам стрімко день біжить,
Аби сказать - кінець вже ранку,
Що вже тобі пора назад,
Мені цей пост вже передати,
Як тиха ніч - замінить сотні страт ,
І буде мить, яку можна згадати,
Про нас, обох важливих,
Як і про ніч та перед нею - вечір,
Слова подяки та думок мрійливих,
Про нас усіх - ось ці слова доречні.
Солодка посмішка немов ковток повітря,
Родинне коло щиро закріпила,
Нехай і рима слів не многослівних,
Проте з душею щирих та красивих,
За обрій сонце заступило,
Вечеря підганяє сон,
Така краса - для них лише властива,
Вечірня ніч співає в унісон,
А я пустий лягаю в ліжко спати,
Перемикаю свій потік думок,
Та я не хочу! Хочу лиш писати!
Зробити новий, більший крок...
