Прочитаний :  926
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ГРУДЕНЬ 1932
Слова, що прості і суворі,
(А інші - негідні слова),
Як їхні децизії скорі,
Як велич того Різдва,
Як їхня перервана мова
У мурах глухого двора,
Бо лаврами діл, а не слова
Вінчає велика пора.
........................................
За нами розгубленість мертва,
Де страх і покора - закон.
Там втрат не буває, де жертва -
Здобутий в огні бастіон!
Ім'ям невблаганним свободи
Здолали ми й кинули ниць
Понурі карпатські проходи,
Асфальти далеких столиць.
А тут - на міста й хутори ми
Залізну накинули сіть.
Тут скрізь наше військо незриме
У хижих залогах стоїть.
..........................................
На площі, у соннім льокалі,
Де нудиться офіціянт,
Весь в сірому, нервом зо сталі, -
Зачаєний командант.
Зв'язковий. Сухе привітання.
Кашкет, окуляри, ровер.
І схована карта остання -
В кишені його револьвер.
Наказ був палючо-огненний,
Та кригою дихає суть.
А завтра газетні сирени
По світу його рознесуть.
|
|
