Прочитаний :  404
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ІЛЬКОВА ЕЛЕГІЯ
А я його чекав, хоч знати,
коли він прийде, ще не знав...
Поміж садів біліли хати,
грав коропами мутен став...
Ілля, проїхавши горою,
кілка вогненного забив
і хмар густою бородою
пів-обрію відгородив...
І заходився гарцювати -
і тут, і там, і навкруги.
І заходились малювати
по сивих спинах батоги...
Вони не слухалися - хмари.
Вони ставали на диби.
Вони, що вдень були отари,
кришили іскрами лоби...
І задкували, й хитрували,
шукали, як би утекти...
Вони свічками уставали,
згинали, наче лук, хребти...
Та він упорався із ними
і, натягнувши поводи,
сипнув дощинами рясними
і на поля і на сади.
Та натоптав грушеву люльку
міцним домашнім тютюном
і, до землі простягши руку,
він посміхнувсь, як агроном...
1971
|
|
