Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 5
Пошук

Перевірка розміру




Загул Дмитро

Прочитаний : 635


Творчість | Біографія | Критика

СПОМИН

           І
Скільки,  скільки  довгих  років,
Років  горя  і  турботи,
Проминуло  з  того  часу,
Як  по  горах  я  ходив!
Чотирнадцять  довгих  років...
А  в  душі  моїй  ще  й  досі
Дзвонить  стогоном  скорботи
Тужний  пам'янтний  мотив.

Наче  я  ще  й  досі  чую
Звук  скорботної  флояри,
Що  старий  вакар  пускає
За  вівцями  по  груні;
Наче  й  досі  зачуваю
Голос  матері  старої,
Що  про  вас  Довбуш  співає
За  куделею  мені.

І  ввижаються  малому
Чорні  постаті  опришків,
Що  на  Косів  чимчикують,
До  Вижниці  чи  до  Кут,
А  між  ними  -  славний  калфа,
Збуй-легінь  Олекса  Довбуш...
Люту  помсту  він  готує
За  залізо  панських  пут.

Впізнаю  його  одразу:
Байбарак,  черчені  гачі,
Дубетлівка  і  тобівка,
Ще  й  блискучий  топорець.
Погляд  блискавкою  грає,
А  за  чересом  пістолі  -
Не  одній  поганій  лєнці
Гримнули  вони:  кінець!

Капелюх  ув  огальонах,
Пистик  павиного  пір'я  -
Чи  ж  не  гідна  це  оздоба
Отаманській  голові?
У  руках  -  ведмежа  сила,
Груди  -  спіж,  а  дужі  ноги
Незатертий  слід  лишають
На  отаві  лісовій.

           ІІ
Ходять  шепоти  лісами,
Шелестять  високі  трави,
Дзвонять  сосни  і  смереки,
Верховинський  бір  гуде,
Весело  журчать  потоки,
Беркут  високо  кружляє,  -
То  наш  Довбуш,  наш  отаман,
На  криваву  справу  йде.

То  не  сосни,  не  ялиці,
Не  тонкі,  стрункі  смереки,
То  співає  веретено
В  вутлій  маминій  руці,
В  каглі  вихор  завиває,
Дика  фуфела  лютує,
Каганець  блищить  з  опецка,
Кіт  мурличе  на  печі.

То  снується  довга  нитка
Ніччю  з  білої  куделі,
Що  єднає  чорні  думи
З  мріями  веселих  днів;
І  снується  довга  казка
Про  опришків,  чорних  хлопців...
Чом  не  золота  оздоба
Чорних  заробітних  днів?

Витвір  мрійної  уяви,
Що  любовно  накидає
На  страшні  криваві  справи
Лицарський,  містичний  флер.

А  слова  тієї  пісні
І  мотив  її  тужливий
Змучену,  зболілу  душу
Заколихує  й  тепер.

ІЗ ЗБІРКИ "МОТИВИ", HEIMWEH, 1925 р.

Нові твори