Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 11
Пошук

Перевірка розміру




Федькович Юрій

Прочитаний : 900


Творчість | Біографія | Критика

ОСЬМИЙ ПОМЕННИК ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКОВІ НА ВІЧНУЮ ПАМ'ЯТЬ

І  Ти,  Батьку,  возопів  нам
Таку  пісню  нову
Чистим  серцем,  чистим  духом,
Чистим  рідним  словом.
І  собрав  нас  свойов  гуслев
У  собор  великий,
І  здригнулись  на  престолах
Черлені  владики,
Бо    почали  попускати
На  залізних  главах
Ті,  сльозами  насаджені,
Корони  криваві.
І  почали  валитися
Ті  катуші  люті,
А  на  гробах  поборників
Зелена,  як  рута,
Стала  воля  виростати,
Здойматися  д  горі.
Не  здоймилась,  затолочив
Тяжкий  її  воріг...
Затолочив?  -  Всі  тирани
З  усійого  світа
Не  годні  ї  затолочить.
У  землю  убити;
Бо  вна,  як  озиме  жито,
Корчем  розростаєсь,  -
А  над  житом  пісня  пієсь
І  день  зустрічає.

І  що  прийшло  з  того  всього
Багровому  звіру?  -
Він  Тя  убив  та  й  задумав,
Що  і  Твою  ліру
Розбив  о  стовп  свої  тюрми.
Не  розбив-єсь,  кате,
Лиш  ударив  нев,  -  і  тілько!
А  вона,  проклятий,
Задзвеніла  там  сильніше  -
Весь  дух  стрепенувся.
А  ти  поблід,  бо  проверглись
На  всій  святій  Русі
Зачаровані  сини  їй,
Що  закляті  спали
Під  нечистов  твойов  лудов.
Проверглись,  устали
І  до  мечів  своїх  ясних
Простягнули  руки  -
І  віддадуть  кара  в  кару
І  муки  за  муки;
І  подеруть  на  онучі
Ті  ваші  соболі,
І  посадять  на  престолі
Не  вовка,  а  волю.

А  Ти  се  все  заподіяв,
Великий  наш  святе!
О,  не  зійшлись  ми  сьогодня
Мерців  споминати,
А  прийшли  ми  спом'янути
Воставшу  од  гробу
Нашу  славу,  наше  слово
І  нашу  свободу.
І  живого  спом'янути
Тебе  в  наши  душах!
Жива  є  Русь,  і  живі  є
Всі  душі  на  Русі;
І  воспоють  таку  пісню,
Як  згойдане  море,
І  поведуть  Твої  речі,
Як  вічнії  зорі,
Нас  у  лиман  той  безпечний
Просвіти  і  миру.
А  могили  лиш  кайдани
Та  ніч  будуть  крили.

Достойно  єсть,  пани-браття,
Святих  споминати,
Достойно  єсть  їм  молитись...
Да  ще  краще,  браття,
Ті  діла  їх  послідують
І  речі  святії
І  на  їх  гробах  великих
Садити  надію.
І  виросте  та  надія,
Умита  росою,  -
Не  росою,  а  сльозою,
Тов  чистов,  святою;
І  здойметься,  як  ті  дебрі,
Годовані  ріки,  -
Не  рікою,  але  кров'ю
Вовіки  і  віки;
І  здойметься,  і  виросте,
І  зазеленіє,
І  зацвіте,  і  уродить
Велика  надія  -
Діла  добрі,  діла  нові,
Діла  неминуті,  -
І  розіб'є  на  шматочки
Тиранськії  пута.
І  почує  нова  душа
Нову  в  собі  силу,
І  посадить  не  надію
На  святих  могилу,
Але  голови  тиранів
Посадить  вна,  браття!
І  віддасть  вна  волю  волі,
А  катові  ката.
Й  позбирає  свої  діти
В  хатах  на  помості,
І  приїде  правда,  воля
Навік  до  їй  в  гості.

Спом'янімо  ж,  пани-браття,
Святого  ми  нині!
Не  вмерлого,  а  живого,  -
Бо  слово  не  гине.
Форма  в  форму  міняється
Від  віка  до  віка,  -
Да  без  краю  і  без  міри
Жив  дух  чоловіка.

Нові твори