Прочитаний :  362
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"Живих руїн скорботний бранець..."
Живих руїн скорботний бранець,
Я в гори йшов на двін цикад;
На скелі жар, немов спартанець,
Я бравсь, не кидавшись назад.
І там, де повний плід оливи
З каміння пив глибинний сік,
Торкнув я, гордий і щасливий,
Білоколонний арки бік.
Я зрів, - на вирив мармуровий
Ридали маки золоті,
Очима лагоди й любови
Із нав благали всі святі,
Щоб я, дознавши день лунавий,
Крізь їхні спалені уста
Вчув жах османської неслави,
Яку судила людства мета.
Мистрас, 14 серпня 1963 р.
|
|
