присутні і відсутні вони виливаються
в єдину течію затоплюючи межу між
явою і маренням
вже та ріка нам до плечей досягає
і повінь її спочатку начебто жартівлива
лиш інколи по надто високій хвилі
пізнається загроза потопу
інколи як місяць по узбережжі вікна босоніж
лопотить виникає хвилинне бажання
лягти і зупинити її
але сном зневажена гребля вже й сама
пливе за водою дерева за водою металу
за водою води
ті з речей що кмітливіші тепер
пізнають в нас безсилих
ті з речей що сміливіші підходять
і беруть нас по частинці собі щоб
поживішати
кожна до неможливості виростає
кожна незряча очі в себе віднайде
кожна безмовна віднайде у себе вуста
паперовометалеводерев'яні вуста
і накаже собі поклонятися
542
