Прочитаний :  1155
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ДЖЕРЕЛО
І зупинилась я. І я його впiзнала.
(Вiки зiйшли... Така віків безмеж!)
- Добридень, джерело, - я джерелу сказала.
Це я. Це я. Мене ти впiзнаеш?
Мене - тодi нiщо, без голосу тодi ще,
І цi уста мої - тодi ще мовчазнi?
Був степ, i день, i спека, як огнище,
Та я спила тебе - й ословилось мeнi.
І нареклось iм'ям. І враз пiшло на силу.
Ти впiзнаеш? Це я - вже iнша - але я.
Мене в таких крутих замiсищах мiсило,
Та йшла я в piст. І йшло у picт мое iм'я.
Iз голосу твого, з твойого передзвону,
Зi щедрого дання твoїх пречистих вод.
І множилось iм'я щовiку на мiльйони,
Й у множеннi отiм переросло в народ.
Я знидiла б давно, коли б важким намулом
У глибинi віків душа твоя взялась.
Я порохом нiмим була б, якби забула,
3 якого джерела уперше напилась.
|
|
