Остались шашелі : гризуть,
Жеруть і тлять старого дуба ...
А од коріння тихо, любо
Поваленому дереву смерть не загляне у вічі.
Хоч і стовбур зогниє, і листя зів’яне,
та глибоко в чорноземі живе коріння —
і в голубім часі завесніє зеленим волоссям.
На місце старого дерева виросте молодий ліс.
Розп’ятими пальцями вріжеться у небо й
викарбує рясну правду на його лиці —
смерть клітини не покладе тиші на повіки дуба.
212
