спомини розлуки
поділені на образи
повзучих мрій
де акти кохання
немов білі з’яви
липнуть до тіла
і дотики
відчутні
як ранній осінній
дощ
пісня туги
перев’язана стрічкою
запашного літа
2.
пишеш розлука рве любов у мене — розлука згортає
мрії хилить до сну сон — найкраща розлука це —
— сніговій з білими горами кохання та мене сон
заледенів хочу розлуки і хочу тебе дякую за дарунок
твої літа смакують тепер яблучнево
3.
де я тепер ?
у спомині
що в дорозі до тебе
я —
в подертих піснях
чи пишу листи ?
ні
вже ні
чи дійду до тебе ?
подивися на сад
цвітуть яблуні
скоро родитимуть яблука
спитай їх
чи їхня дорога завершена ?
4.
скажімо собі правду
море давно здерло
маски з облич
і залило сіллю очі
я не співатиму більше пісень
твоя особиста Сапфо
втратила голос
і дре пісні на захриплі куски
ти плачеш
я знаю
хоч сліз не видно в оці
ці солоні річки течуть у тебе
по внутрішній стороні лиця
недоступні краєвиди
мовчазні дороги
якщо знайдеш себе самого
на одній з них
прийди до мене
і скажи :
“відпочинь
тепер я співатиму тобі”
5.
я побачив уперше тебе
у шкірці
недоспілого яблука
роки мої вийшли мені назустріч
і зловіщим хором заспівали панахиду
моїй
ще не народженій любові
якщо це яблуко заказане віками
подаруй мені хоч клаптик тої шкірки
з твоїми очима
6.
я співала тобі лиш воскреслих пісень
твої руки розцвітали білими тюльпанами
і пестили моє яблучне тіло
не вір мітам
я — твоє яблуко
а як хтось спитає тебе
чому ти вкрав заказане яблуко
скажи
Паріс теж викрав Єлену
боги це бачили
боги мовчали
7.
де я тепер ?
у твоїй долоні
чи ще співаю ?
ні
вже ні
мої пісні стали споминами
чи ми таки дійшли до себе ?
подивімось на сад
цвітуть яблуні
скоро родитимуть яблука ...
154
