Прочитаний :  145
|
Творчість |
Біографія |
Критика
МИ КОЛО ТЕБЕ
Побачив я знов космонавта в кіно -
Поповича з матір'ю в хаті.
- А згадував Узин у небі, синок,
А згадував батька-матір?..
І щось набігал она очі слізьми,
Щось брало мене за душу.
- Героєм ти став - коло тебе й ми
Герої немов, Павлушо...
А син, четвертий в небесній рідні,
Рук матері ніжно торкнувся:
- Не ви коло мене, повірте, ні -
Я коло вас, матусю!..
І правда велика була в тому,
Синівська любов і дяка:
Прихиляла ж мати небо йому,
Як син у колисці плакав.
Зорі високі світила над ним,
Барвінком слала доріжки,
В небесного Воза впрягала грім,
Сину вручивши віжки.
О казко дитяча, мамо стара,
Бувайте живі-здорові!
Відпустка минає - збиратись пора,
В дорогу пора Павлові...
І радісно думав, і впевювавсь я:
Нам далеч і вись долати,
Бо ми ж коло тебе, Вітчизно моя,
Наша велика мати!
|
|
