Прочитаний :  167
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"Повертає "на врем'є", на дору погоду..."
Повертає "на врем'є", на добру погоду:
Золоті сипнуло стріли сонечко зі сходу.
Полякались темні хмари, не прийнявши бою,
Та й пустилися навтьоки даллю голубою.
А як вдарив чудо-ранок в золоті литаври -
Заповзли громи сердиті у ведмежі гаври.
Тільки порвані на шмаття, як від болю - рани,
По узбіччях гір високих плакали тумани,
Аж на красні рододендри, на квітки-гогози
Покотились рясно-рясно, мов перлини, сльози.
І не знать було, чи квіти обізвались в шані,
Чи дзвіночками корови - ніжні голубані,
Та мелодія зненацька зринула нізвідки -
Лиш були ліси і гори тому диву свідки.
А внизу, на полонині, хто як міг, по слову,
Докинули вівчарики в співаночку нову.
І пішла вона по світу, голосна й бадьора,
Вклонилася сонцю в пояс горда Чорногора!
|
|
