Прочитаний :  135
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"Парком іду, повітря ранкове..."
Парком іду, повітря ранкове
П'ю, як вино на веселім святі.
Як ти змінився, мій Воронькове,
Зовні змінився і в кожній хаті!
Все пережив: пожежу-наругу,
Грім бойовища, години скрути
Й загув дротами на всю округу -
Все тобі видно, все тобі чути.
Захлюпало море світла ясного -
Очі псувати в темряві досить.
І правдавня в Бориспіль дорога
Законним чином асфальту просить.
Бо гречка цвіте чи дерева плачуть,
Чи місяця мерзне стара підкова -
На магістральнім шляху неначе,
Снують машини до Воронькова.
А зліва й справа - клени русяві
Вітру підставили юні груди...
Пнуться угору дерева й трави,
І кращого прагнуть на світлі люди.
|
|
