Прочитаний :  129
|
Творчість |
Біографія |
Критика
6. НА ПІДСТУПАХ ДО ЛЬВОВА
І
Пора стояла літяна, чудова,
Та ми тоді не славили її:
Бої ішли на підступах до Львова -
І весь наш полк втягнувся в ті бої...
Не везе - погод льотна:
Видимість - у всі кінці.
Ох, і буде ж нам робота -
Приготуйтеся, бійці!
Ой, почнеться - рідна мамо! -
В синім небі, на горбах
Харалужними ціпами
Двостороння молотьба.
Закружляло, завертілось
Все в шаленому танку...
Душі віютсья од тіла
На кривавому току.
На шматки, малі й великі,
Небо кришиться дзвінке,
...Он заходять, мов шуліки.
Завалилися в піке...
Що ж, валіться - вийти з нього
Вам не кожному дано:
До тяжіння до земного
П'ять снарядів додамо!..
Хоч і нам нелегко буде:
Пройде бриючим гроза -
Й найхоробрішого люду
Недолічиться "емза".
Та допоки небо чорне
І не дасть відбій комбат, -
Ми не кинемо платформи
Бойових своїх гармат.
На сторожі правди віку
Наше діло нелегке.
...Знов збираються шуліки -
Ті, що виповзли з піке.
Що ж, новий двобій приємлю -
На приціл візьму здаля!..
Небо падає на землю -
І горить свята земля,
Дибиться - і валом, валом
Осідає в чорній млі...
А над вирвами й металом -
Красне літо на землі.
ІІ
В такий би час на хліборобськім святі
Заспівувати пісню до душі, -
А тут конали соняхи підтяті,
Бо вогневі ладнали гармаші.
І відкривавсь рахунок новим ранам...
Зате крізь бою грім і круговерть
Ішло життя під прапором багряним -
І, з люті чорна, утікала смерть.
А ми - за нею. Упритул. По п'ятах.
Нескошені горіли пшениці.
І легіони соняхів підтятих
На корені вмирали, як бійці.
...Літа, літа - хмарки на видноколі.
Чому ж стократ на радісній землі
Мене хвилюють соняшники в полі -
Ясного сонця родичі малі?
Красуйтеся, зелені і доспілі,
В гурті і при стежинах межових!
Похитую, дзвоню у їх тарілі
А думаю про мертвих і живих.
В тяжкій скорботі голову схиляю,
Німію з невимовного жалю -
І на любов дітей благословляю,
І на останній бій благословлю.
|
|
