Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 9
Пошук

Перевірка розміру




Олесь Олександр

Прочитаний : 7904


Творчість | Біографія | Критика

Ярослав Мудрий

Після  ката  Святополка,  
Що  замучив  трьох  братів,  
Брат  четвертий  на  престола,  
Ярослав  розумний  сів.  

Святополком  Окаянним  
Все  зруйновано  було.  
Бідувало  бідне  місто,  
Бідувало  і  село.  

І  усю  свою  увагу  
Ярослав  зверкув  на  лад.  
І  небавом  Україна  
Зацвіла,  як  пишний  сад.  

І  небавом  знову  люди  
Багатіти  почали,  
І  Дніпром  човни  чужинців  
Знову  в  Київ  поплили.  

Греки,  німці,  італійці,  
Чехи,  угри  —  всі  ішли,  
Купували,  продавали  
І  у  Києві  жили.  

Так  живий,  шумливий  Київ  
Царгородом  другим  став.  
Як  про  друга,  як  про  сина,  
Дбав  про  його  Ярослав.  

Оточив  його  валами,  
Ровом,  мурами  обвів,  
Укріпив  його,  оздобив  
І  препишний  двір  завів.  

До  палат  ішли  невпинно  
Чужоземні  посланці.  
Князь  сидів  на  пишнім  троні  
З  грізним  берлом  у  руці.  

І,  допущені  до  князя,  
Низько  кланялись  посли  
І  до  наг  дари  складали,  
Що  з  чужини  принесли.  

В  час  бенкету  на  бандурах,  
Гуслях,  різних  сопілках  
Грали  весело  музики,  
Вина  пінились  в  чарках.  

Співаки  пісні  співали,  
Скоморохи,  штукарі,  
Розважаючи  чужинців,  
Метушились  у  дворі.  

Після  ситого  обіду  
Всі  виходили  з  палат  
Подивитись  на  верблюдів,  
На  муштрованих  звірят.  

І  в  Європі  честю  мали  
Королі,  князі,  царі  
Поріднитись  з  Ярославом,  
Побувати  у  дворі.  

Але  мудрість  Ярослава  
Вся  була  в  його  ділах,  
У  державнім  будівництві,  
Владі,  устрою,  в  судах.  

Щоб  не  нищити  народу  
І  народного  майна,  
Не  хотів  він  воювати,  
Не  тягла  його  війна.  

Він  прогнів  лише  поляків,  
І,  щоб  ворог  тихшим  став,  
Він  твердиню  понад  Сяном  —  
Ярослав  свій  збудував.  

Та  ходив  на  печенігів  
І  черкесів  під  Кавказ,  
Що  на  нашу  Україну  
Нападали  раз  у  раз.  

Та  з  Редедею  касозьким  
Ярославів  брат  Мстислав  
Бивсь  хоробро  в  поєдинку  
І  Редедю  подолав.  

Наш  співець  Боян  великий,  
Найславніший  із  співців,  
Сплів  йому  вінок  безсмертний,  
Із  пісень  безсмертних  сплів.  
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  

Пролетіли  дні  короткі…  
Перед  смертю  Ярослав  
Всіх  своїх  синів  покликав  
І  з  любов’ю  проказав:  

“Вас  я,  діти,  покидаю,  
Йду  я  в  ліпшу  сторону,  
Але,  діти,  пам’ятайте  
Мою  заповідь  одну:  

Не  сваріться,  жийте  в  згоді:  
Тільки  мир  збере  усе,  
А  незгода,  наче  вітер,  
Все  по  полю  рознесе.  

Як  не  будете  всі  разом  
Йти  до  спільної  мети,  
Ви,  державу  зруйнувавши,  
Подастеся  у  світи.  

Ви  розгубите  ту  землю,  
Що  придбали  вам  батьки,  
А  тинятиметесь  всюди,  
Як  вигнанці  й  жебраки”.  

Та  недовго  пам’ятали  
Діти  мудрий  заповіт,  
А  нащадки  Ярослава  
Осміяли  на  весь  світ…  

***  

Джерело:  О.Олесь.  “Княжа  Україна”.  —  Київ,  “Веселка”,  1991.  


Нові твори