Шашкевич Антін :: Біографія
Творчість |
Біографія
|
Критика
Колоритною постаттю для свого часу був автор знаменитої й досі пісні «Там, де Ятрань круто в’ється» український поет І половини XIX ст. Антін Шашкевич.
Поет належав до наполовину сполонізованого шляхетського роду і обертався в колі польського поміщицтва. Його батько брав участь у повстанні Т. Костюшка, а сам поет став повстанцем у 1831 році, приставши до К. Ружицького, що організував загін біля міста Краснополя. Антін був ад’ютантом Ружицького і відзначився в боях, за що його нагороджено «Золотим хрестом». В останньому бою Шашкевич дістав тяжку рану в карк (від вуха і до вуха), але вижив. Емігрував, був амністований, але мусив відсидіти своє у в’язниці.
Вийшовши на волю, Шашкевич став душею так званих «балагулів», тобто шляхетської молоді, яка буянила і викидала всілякі коники на шляхах та ярмарках. У правдивого «балагули» мусила бути проста бричка, обшита лубом і вистелена соломою, і четверо сильних коней, але на вигляд чим поганьші, тим оригінальніші. Візником був сам «балагул» з люлькою в зубах, одягнений у гуньку, або свитку, із грубого сукна, підперезаний черкеським поясом і в широких шкіряних штанях. Зимою вдягали баранячу шапку, а влітку шкіряного кашкета, а на тіло, крім шкіряних штанів, — саму сорочку. «Балагули», протестуючи проти виключної «францущизни» в панських домах і вживаючи тільки української мови, тягалися по ярмарках, влаштовували шалені оргії, іритували добропристойно вихованих дам та кавалерів. Закінчилося Шашкевичеве «королівство» досить несподіваною пригодою.
З наказу київського генерал-губернатора його арештовано і відпроваджено до Києва. Бібіков із грізним виглядом звернувся до Шашкевича:
— То це ви король «балагулів»?
Шашкевич не знітився, відповів просто, подаючи свою нагайку, яку мав при собі невідступно:
— Складаю своє берло й корону до стіп вашого превосходительства.
Ця відповідь розвеселила Бібікова, і він звелів звільнити Шашкевича.
Після того А. Шашкевич відійшов від «балагульства», оженився і почав таке ж благопристойне життя, проти якого недавно бунтував. Так тяглося до 1863 року. Коли у Варшаві знову вибухнуло повстання, Шашкевич віддав своїх трьох синів генералові Е. Ружицькому, синові того К. Ружицького, під керівництвом якого сам брав участь у повстанні 1831 року, а після його поразки подався за синами в еміграцію, в Галичину, де й помер.
Вірші свої А. Шашкевич писав, наслідуючи українські народні пісні.
За матеріалами: Шевчук В. Король "балагулів".
|
