Життя – трагедія – смерть
Моє божевілля доходить фіналу.
Душі посилає хвор-мозок сигнали.
Природа наказує жити-стинати.
Втекти не дають - перехоплюють рати.
А ти не витримуєш мук катування:
Убивства прекрасного методом рвання,
Обсмоктуєш губи обпекло-криваві.
Свідомість калічать сучасності браві.
На струни душевні намотано бруду,
Розкидано нечисть-нудоту повсюди.
Створили файнову картину бедламу,
Хаосом знищено священність храму.
15.11.04.
