Ніхто не проти, що людина природи вінець,
Серед роду люського - жіноцтво милує очі.
Вона дає чоловіку, що любляче серце хоче,
Задумав так і створив світу всього Творець.
Ніколи не настане милування тілом її кінець,
Особливо, коли кохання зачин напроти ночі.
Солодкі даруючи хвилі, хто до сексу охочий,
До розкошу жінки здатний не кожен гонець.
Можна жіночим тілом практично не володіти,
Не прагти мати її своїм плотським бажанням,
Не мати те, внаслідок чого з'являються діти.
Достатньо не бути втягнутим тілом в кохання.
Дивитись в очі, можуть душу до дна холодити,
Коли замкнена, марні усі сексуальні бажання.
(Сонет)
6 лютого 2000 р.
... 
Певно, з Вашого раннього, Володимире, коли ще не було уявлень про ритміку та мелодику вірша... 
він може бути пошарпаний та кострубатий
