Не виміряти глибини
І висоти цієї втрати!
Чиєїсь в тім нема вини,
Та біль несила подолати.
Згорнулись два твоїх крила,
Перетворившись в білий саван.
І недоказані слова
Між небом і землею стали.
Не вистачало нам часу,
Ми просто жити поспішали.
Тепер сказати б… та кому…
Татусь пішов… його не стало.
Спинилась мить. Спинилось все.
Бо серце дороге спинилось…
Якщо ти чуєш, тату, десь,
Знай, що люблю тебе щосили!
