Засіяли росинки на травах,
Діамантовим блиском – прозорі.
У промінні ранковім заграли,
Засвітились , немов в небі зорі.
Вони дружбу водили з туманом,
Що піднявся до хмар спозарання.
І холодними стали ізрана,
Бо вдягли росянисте убрання.
А вербички сушили волосся,
Вітер з листя трусив по росинці,
Жайвір в небі своїм стоголоссям,
Роздавав раннім росам гостинці.
Сонце тільки пригріло раненько,
Полетіли росинки у хмари.
Жайворове забилось серденько,
Хмари роси у небі вітали.
Просто чудово! 
