Мій дощ перлинами по даху
Вистукує твоє ім*я,
І я з краплинами без страху,
У темряву злітаю навмання.
Вона нас забирає з головою,
І пошепки пита: «Чого прийшли?
І що задумали зробити із собою?»
А ми у відпровідь -прости, хрести, Христи…
Ось так, я й дощ, тебе понесли в люди,
І райдугу побачили вони,
Біль перейшов і в скронях, і у грудях,
Все завдяки тобі- Христи…Христи…Христи…
