Людям із каменю й криги хочеться теплоти.
Щоб цілували повіки, щоб обіймали плечі.
Щоб зігрівали долоні. Юні і молоді,
Люди із каменю й криги на Кіпр збирають речі.
Там, під промінням сонця,
що пестить прозору шкіру,
що обіймає ніжність їх молодого стану,
Люди із каменю й криги стають із вогню і глини,
І від цілунків сонця крига зникає й тане.
(с) Ві Костюк
