Весна народжує в душах якусь надію,
Надію на краще, на те, що тепліше стане.
Вона, мов дитину, плекає усі наші мрії,
Та наче найліпші ліки, загоює рани.
Весна посміхається ніжно та непомітно,
Навколо від посмішки все прокидається жваво,
Бруньки розкриваються, з'являються перші квіти
Та люди звільняються від кайданів-правил.
В серцях починає рости щось легке і привітне,
Щось, що нагадує всім неймовірне кохання,
Воно розправляє листочки, а потім квітне,
Тим самим знищуючи всю біль та страждання.
Весна обіймає весь світ і цілує країни,
Торкається до всіх міст та маленьких сіл,
Дарує добро кожній земній дитині,
А тим, хто вже виріс, дарує побільше сил.
До кожного дому Весна посилає щастя,
І в кожне вікно заглядає сонця промінчиком,
Весною всі опиняються ніби в казці,
Де тільки добро, де просто боятись нічого.
І навіть на поле бою Весна приходить,
І кожному солдату дивиться пильно в очі,
У сни їх короткі, кохану й батьків приводить,
Бо кожен із них щосили додому хоче.
Справді ,весна приносить відчуття дива. Чогось теплого і світлого. Гарний вірш 
