Заплакала старенька мати,
В дорогу сина проводжає,
- Коли ж тебе сину чекати,
- А хто його матусю знає?
Подавсь у світ, в чужу країну,
Щоб грошенят тих заробити,
- Ох, сину, мій рідненький, сину,
Як же мені на світі жити?
Начебто мир, війни немає,
Не зможу я спокійно спати,
Не дай Бог лишенько спіткає,
Звідкіль тебе, сину, чекати?
Сльози котились, гірко ридала,
Тремтіли руки, мов листок,
Яка її доля чекала,
Більше немає діточок.
Сама лишається в оселі,
Самотня, мов тополя в полі,
Самотні дні та невеселі,
Чим не догодила долі?
Згасає, марніє Україна,
Зневага, розпуста, блуд, нужда,
Чому скитається дитина,
Чому лишилась сама?
ID:
336461
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 10.05.2012 19:41:12
© дата внесення змiн: 10.05.2012 19:41:12
автор: Антоніна Грицаюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
