Одвічність світле поглинає,
Минуле тягарем наздоганяє,
Та я на крок попереду біжу
В майстерному пілотажу.
Без жалю жорна молотять роки,
Події, надбання, болючі втрати,
А кроки переходять у півкроки,
Та маю силу ще втікати...
Подібне ще нікому не вдалося,
Ще ні один од вічності не втік,
Лиш жалю більше додалося
В неспинного буття потік...
Я знаю, я це знаю,
Але біжу, живу, втікаю...
