| Сторінки (5/426): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Пластикова ніжність новосфер.
Шурхіт втраченого листя.
Мрії експонатом у музей.
Сльози в́оскового міста.
Крейдою малюєш новий день.
Вирок асфальтованого світу.
Чутно, в плачі карусель.
Де ти?.. В клоунаді сміху...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205971
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2010
Выдох пустоты.
Пружинность неба.
Барельеф мечты.
С ладоней сердце.
Я быть Там. Где ты?
Вопрос. Ответы?
Хочется Любви.
Держи. Конфеты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205916
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.08.2010
Криза присутності
Вольєром самотності
Здавлює груди,
Розчавлює подих.
Монологи. Монологи. Монологи.
подумки. пошепки. криком.
Божевілля думок,
Пригнічення часом.
Химерна істота
Під важкістю неба -
...Вона...
Ніколи. Ніколи. Коли?
в секунді. у вітрі. в сльозі.
...разом...
Танути зорепадом
у дощі забутих стихій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205915
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.08.2010
Вона шукала родзинки у всьому
У тістечку, в посмішці, в небі, в очах.
Світ їй здавався таким невагомим
Захочеш й літатимеш, ніби у снах.
Їй гіркість кориці вдавалось минати
В букеті ар́ому всіх днів і ночей..
Мускатність сльози знов ваніллю ховати..
"Як? Вдало?", - всміхалась майстрині ролей.
То що з нею сталось? - Нічого, літає,
Рецептами щастя забавить дітей.
А люди.. вони ніби не помічають
Легких, невагомих, солодких ідей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2010
Червона квітка колить очі
Затримка подиху... щоночі
На відстані тонкого льоду
На відстані колкого сну..
Нафарбувати б квітку.. білим
Вдихнути б в колір той надії
Легких і чистих, трохи п*яних,
Надійно вірних, теплих...
....сміх=)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2010
Шепіт
кінчиками пальців
Слухай
музикою тиші
Мрії
із пелюсток миті
Колисають квітлі дні..
Небо
кольорами долі
Річкою
несе в долоні
Згадки
солоду й надії
Сріблом кожної весни..
Дехто
ставить в рамку небо
Світло
стиснув десь міжстелю
Обмін
сни на фільми-т́еле
Зсохлі квіти в фаберже
...виглядає досить мило...
обмін щастячка на мило...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204310
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.08.2010
Пустка.
Зів*ялі стрі́чки на долоні.
Сльози.
Кришталики дощу вустами.
Небо.
Хотіли літати. Не впасти.
Щастя.
Блукало стежками. Чекати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202169
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.07.2010
Платiвку з музикою дива
Включив сердечний грамофон.
I десь помiж пустих фiранок
Згубився з посмiшкою сон.
Ванiльнотепло грає небо,
Барвистонiжно розмовля.
Всмiхнутись щирiстю для себе
Той ритм немовби заклика.
Щодень безмовно буде свiтлим -
В цю мить повiрю у це я.
Танок мiж посмiшкою й вiтром,
В нiм пiдiймається Земля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201619
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.07.2010
Скалками пам*яті
Скалки сердець.
Бетонні в*язниці..
І йди навпростець.
Нічого не знати,
Зашити думки.
Гукати. Крізь ґрати.
Дістанеш руки?
А завтрашнє диво
Чекає коли,
Дістанеться черга,
Що вигадав ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2010
Мене не існує. Я - крапка.
Повіриш?
Хтось небо ґвалтує. За фарби.
Лікуєш...
Дощо́ві гранати. Бомбують.
Пустелю.
Хтось стрибне у прірву. Пірнає
У небо.
Узяти б в долоні. Крізь пальці.
Піщано.
Малюнки і кульки. Скінчились.
Провалом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2010
Терпіння.
Німі хвилини,
Німі години,
Тижні, місяці...
І втома, важка втома.
Не дістатися руки..
Розлука.
Не та усмішка,
Не та родимка на чолі.
Не та вона, і ти, і ми,
Не ті слова, не ті листи..
Зітерти б літери зі снів.
Опісля.
Час. Невірний час.
Пусті секунди, що згасають.
Небес блакить, що є без нас.
До нього - звичка, що тікає.
Надія.. Зтерти! Нас.. Немає.
А може?
Спокій. Легкість. Вітер.
До купи. Скалками надій.
Створити пліт. Трохи зусиль.
І може, здійснення тих мрій..
На що лишиться цих вітрил?
На що лишиться.. наших сил?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199620
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.07.2010
Холоне в грудях.
Тінь вкрива
Те тепле, ніжне вчора.
Непевність в кроках.
Десь стиха
Забилось чиєсь горе.
Світ спить-не спить,
І час-свіча
Згасає на долоні.
Гори-світи,
Не загасай
В запеклому полоні.
Іскринка в серці
Роздува
Нову-стару надію.
Сльозинки неба
Омива
Листи.. і наші мрії.
Світ спить - не спить,
І час-свіча
Згасає у долоні.
Пульси-думки
Розбудять сни,
Що бачитимуть волю.
́́́́Старенькі двері
Розчиня
Світи зі сміхом сонця.
Їх ти зачинеш:
"Там нема
Для мене зараз місця"
Світ спить - не спи...
А час-свіча
Погасла у долоні.
Гори.. світи..
Прошу, не йди,
Не віддавайся болю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190260
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2010
Обережно кладучи зернятко в землю, збагачену водою, ти вже уявляєш, якою буде Твоя рослинка... Ти покладаєш на неї певні надії.. В думках малюєш ескіз майбутнього дива... надаючі кожній пелюсточці найтепліших кольорів... Ти вже відчуваєш, як вона даруватиме радість тобі й іншим.
Ти захоплено споглядаєш за її ростом... за першим паростком, що захоплено споглядає світ (а може, й не так захоплено?). Ти опиваєш свою рослинку любов*ю ще з самого малечку, ще з малесенького нікому непорібного зернятки.. Адже ти його знайшов зовсім випадково.
Стримано реагуєш на бажаня своєї рослинки: замало води - забагато води, тінь - сонце.. Слідкуєш, щоб всого вистачало.. Адже любиш.
Та якось помічаєш краплинки палаючо-червоного кольору.. кров.. твоя кров. Ти й не помітив, як зросли малесенькі голочки, як стали все дужче колоти, відповідаючи на твою увагу.. Ти й не помітив, як прості потреби переросли в жадібні забаганки.. як зросла її любов до себе і зверхність до тебе (та що там до тебе - світу).
Раптом збагнеш, що замість солодкого нектару, Твоя рослинка несе отруту.. замість чарівних пелюсток - болючі колючки і чудернацька квітка.. що.. жахає...
А отрута потроху.. краплинка за краплинкою.. вбиває твої надії та довіру.. тебе вбиває.. Її колючки безжаліно штрихають пальці, руки, що завжди несли любов.. Вона живиться краплинками твого болю.. палаюче-червоного кольору.. що з кожним разом все більше й більше..
Ти зриваєшся.. й зривався не раз.. Та все-таки даєш їй шанс.. перший.. другий.. третій... Бо як жети зможеш знищити, вирвати з корінням Твою рослинку? яку ти пестив і любив.. Як?
А отрута все ж вбиває.. дістаючи найпотаємніших кутків твоєї душі.. твого серця..
Згодом.. їй і цього буде мало..
Чи зміниться колись ця отрута на нектар?
Наврятчи.
Чи до снаги вирвати свою рослинку?
...
[08.11.09]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180140
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.03.2010
Питання ігнору
І шрами вагань..
Не скажеш нікому
У пастці зізнань,
Про що говорили
затінені дні,
Про що шепотілі
забутії сни..
Опущені руки -
Долоні без сил.
Ніхто не почує,
Про що ти просив.
І вже реготали
ті ночі і дні,
І з криком згасали
надії вогні..
Від себе не взмозі
Отак утікти.
Колючі троянди
У тінях краси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179668
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2010
Зірки...
Заточують в полон.
Думки...
Палаючий вогонь.
Нестерпна ніч,
Невірний сон.
Двоє об біч
Ідуть мостом.
Той міст - не міст,
Той міст - зв*язок,
А може й ні...
І знову сон...
Зв*язок
Двох різних берегів.
Зв*язок
Невизнаних світів.
Вони пройдуть
Здолавши страх
І не вернуть
Те щастя в крах.
І міст - не міст,
І міст - зв*язок..
Двоє - один..
Ціле із двох..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178919
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.03.2010
Ігнорувати час
Летіти між секунд...
Вже без прикрас
Тремтить огола суть.
Десь між гримас
Хова надію дні..
Хто ж поміж нас
Не зраджує собі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178664
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.03.2010
Атласная лента закрепила очередной конверт… А поверх красуется аккуратный бантик…
Алый. Да, именно так она перевязывала каждый свой последующий конвертик с письмом и прятала этот сверточек в очень дорогую для нее, но вовсе неприметную остальным, «шкатулку», если конечно, так можно было назвать потертый запыленный ящик… Сейчас врятли можно вспомнить его изначальное предназначение.
За последние месяца стопка конвертиков стала значительно больше. Это были простые белые, иногда немного тронуты легкой желтезной, конверты… но, что странно, ни на одном из них не было ни марок, ни адрессов — они были чисты…
Если бы кто-нибудь их распечатал, то увидел бы, что в каждом из них было пару листов исписаны аккуратным мелким почерком. Каждая буковка была красиво выведена, а многие извивались в утонченных хвостиках. Листы были полны признаниями, нежными чувствами, порою передаваемыми в стихах. Сколько нежности было в эти строках, сколько любви… Но порою они были наполнены печалью, скорбью, волнением… Но все же, они были прекрасны… Прекрасны по-своему…
Ни на одном конверте, помимо всего остального, не было указано и получателя… Но его имя изредка мелькало в строках. Она никогда не собиралась их отправлять, более того, совсем не хотела, чтоб о них узнал тот, кому посвящалась каждая буковка из этих писем… Да и кто-либо другой, тоже не должен был знать о них. Это было ее маленькой тайной… тайной, которую она так бережно хранила…
Почему? Все очень просто… Хотя нет, все скорее наоборот…
Да, она его любила… любила так, как никого другого… любила настолько сильно, что порою задыхалась от собственных чувств… наверно, боясь их. Она думала только о нем, о его счастье… Все время тщательно скрывала свои чувства и была для него «ангелом-хранителем».
Она, действительно, боялась своих чувств… Боялась, что он когда-нибудь узнает о них, что когда-нибудь будет держать в руках ее конверты, в которых спрятана ее любовь… Боялась, что этим все разрушит… А может, просто боялась открыться полностью пусть даже и человеку, которого любит, которому доверяет, верит…
Эти письма были словно чаша наполнена хорошим красным вином, что со временем вовсе не портилось, а становилось все более крепким, пьянящим, изысканным… Лишь в них она могла сказать все, выложиться полностью, не скрывая ничего. И эта чаша была всегда полна…
Писала она всегда по ночам. Это было похоже на маленький ритуал, который возник после знакомства с тем загадочным парнем, и который исполнялся чуть ли ни каждую ночь. Она садилась за свой стол, который был напротив окна, в которое частенько заглядывала печальная луна, доставала новый листок, конверт, ручку, зажигала свечу.
Она любила свечи… Иногда они напоминали ей себя: маленький огонек то тухнет слабым пламенем, то разгорается, то танцует с тихим ветерком или легким сквознячком. Она любила оставлять приоткрытым окно, любила ночной воздух. Любила подолгу смотреть на пламя тех свечей и любуясь ими, казалось, она пыталась в них что-то найти, а, может, уже отыскала и вполне четко это видела… Возможно, только ее темным глубоким глазам, часто скрываемыми густыми ресницами, открывалось нечто в этих свечах. Возможно, это был маленький таинственный мирок, открываемый только ей…
Ну вот, опять потух огонек ее любимой свечки… Раз так, ритуал окончен. Ложась в свою уютную кровать и накрываясь теплым одеялом так, что были видны лишь ее длинные необычайной красоты локоны с медным отблеском, она вновь подумала о нем. Нет, ему еще рано знать… И беспечно закрыв глаза, уснула…
Но она вовсе не подумала, что, возможно, когда-то будет уже поздно… А ее конверты — хранители любви — будут все также спрятаны в «шкатулке», что с годами все больше и больше будет поглощаться мрачной пылью так и не узнав своего адрессата...
[20.01.09]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178657
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.03.2010
Букет назбираних думок,
Букет назбираного листя...
Байдужа до людських чуток -
У них не знайду свого місця.
Журба, що віялась в думках,
Десь зникла в ранішнім тумані..
Й усмішка на вустах, в очах
Зруйнує весь непотріб й грані.
Вступаючи у ніжний вальс,
Із листям разом закружляю..
За тим поглину рясний дощ -
У ньому друга я вгадаю..
І золотом засяють ліхтарі
Розлиті на сивім асфальті..
В руці десь знайдуться ключі
Від комірчини мого щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176613
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2010
Сотні ліхтарів-зірок
Пронизують крізь темряву мою...
Подалі від людських чуток...
Все байдуже... просто..живу
Лиш я, зірки - небесні ліхтарі
І музика... що вся в мені.
Десь дим, пожежа, десь Вони...
Та ні... здалося щось мені.
Можливо це і є нірвана?
Коли німіють всі думки,
Коли лиш музика чарівна
Підмінює мрійливі сни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176466
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2010
Ніч. В тумані. Холод. Тиша.
Я граю в піжмурки з собою.
Фарби.Руки. Стіни й стеля.
Знайти межу між мною й грою.
Лист. Клітинка. Зошит. Білий.
Я ще у пошуках, на хвилі.
Небо. Місто. Колір - сірий.
Мої думки щось полонило.
Сміх і сльози. Захват жаху.
Я більш не можу чути страху.
Дах. Будинки. Я десь з краю.
Униз.. Бистріш.. І вже зникаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176463
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2010
А будем малювати наше щастя?
Не бійся, воно не куса і не лоскоче.
Хіба що ніжно, трохи по-дитячі,
А так - воно кумедне і хороше.
А хочеш? грайся з полотнами..
Сьогодні буде скло, а завтра - небо,
Далі.. пісок із нашими слідами,
Серветка із кав*ярні або стеля...
Палітрами охоче стануть сонце,
Морська блакить і ніжні квіти поля..
Або місток до неба після дощу,
Пейзажна акварель, пастельна доля.
А чим наноситемо фарби?
Руками, мріями, словами,
Пір*ям, вітром, літачками,
Шляхами, поглядом, вустами...
Ну що? Почнемо малювати?
Давай! Кружляймо серед фарб!
Те щастя лише б не втрачати..
Ми ж не поставимо там плям?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174513
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2010
Художниця, її ім*я нікто не знає,
Малює світ ілюзій уві сні.
Вона із полотном немовби грає…
Легкі мазки, пастельні кольори,
Що іноді яскравими ставали
Тепло і сміх несучи до душі,
Картину темрява не зачіпала
І оминали всі сильні дощі.
Вона неначе інший світ створила
На наш не схожий — світ казкових мрій.
І не ховала — іншим дарувала,
Але він жив лише у ній.
Та хтось пройшов… залишив пляму…
Чорнильну пляму в полотні,
Перевернувши всю уяву…
Вже не казковий світ в душі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173615
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010
Босоніж хлюпать по калюжам,
Купатись у небес воді
І милуватись слізним небом..
В цю мить - одні ми на Землі...
Десь загубили парасолі,
Взуття десь зникло теж.. нехай..
Десь загубилися тривоги.
Ти сліз моїх не помічай..
Хай плачу.. та то щастя сльози.
Їх дощ, мій змовник, приховав.
Десь була - та нема тривоги.
А ти в обійми пригортав...
Та музика миліш усього-
Її награли нам серця..
І пошепки питалась Бога,
Чи це насправді?.. Ти і я?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173345
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2010
Вітер грає із волоссям...
Він торкається душі.
Розмалює павутинням
Холоди забутих днів.
Сніг ковзить на дні асфальту -
Лиш мороз на сірім тлі.
Затирає чиюсь мапу -
Хтось загубиться на ній.
Крига сонця. Крига ночі.
Талий сніг - замерзший слід.
Частка когось. Колить в очі.
І крижинка від сльози...
Вітер грає із волоссям.
Хтось торкнувся до спини.
Мариво. Проста відсутність.
І присутність. Почуттів.
Сніг ковзить на дні асфальту
Вимальовуючи сни.
Згодом зникнуть... як примара...
Чи ти лишиш їх собі?
Крига сонця. Крига ночі.
Талий сніг. Замерзший слід.
Частка когось. Колить в очі.
Тала крига по щоці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173228
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2010
Знов марила твоїм теплом,
І вранці пошепки прохала,
Щоб сніг розтанув за вікном
Й сльозинка квітку зберігала..
Знов гралася у снах-казках
Із щастя-змієм, що літає.
Він десь губився у хмарках,
А я невпинна... я шукала.
Знов шифрувалася в світах,
Хоч краєм стриманно блукала...
А чи помітили в очах
Хмаринкою я пролітала?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173058
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010
Ранок. Біле простирадло.
М*яті почутя.
Вікно. І дотик прохолоди.
Кроки кошеням.
Лиш оберт
Ніжно
Грація ти́ші
І подих
Вірно
Тане на вікні
Привстану. Боса.
Лиш пальці на землі.
Вальсую. Ледве.
Morning melody душі.
Лиш оберт
Легко
Музика в мені
І шепіт
Ніжно
Тане у ти́ші
Метелик. Крильця.
Торкаються стиха.
Злітаю. Тану.
Лишаю музику...
Там я...
Лиш оберт...
Легко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173057
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010