| Сторінки (1/82): | « | 1 | » |
Могутня переможнице, богине!
Вікторіє! На крилах – небеса!
Вінок лавровий прикрашає нині
Героїв! Переможно воскресав
Сьогодні день в троянді й барвах літа,
Серпнева щирість – в квітці полину.
Коли душа – це почуття обитель!
Й говорить рай: «Весною повернусь...»
Коли світи щасливо мерехтіли,
Тривали битва, довга боротьба...
Щаслива! Вічна! Справедлива! Тільки
Є на щиті – всі перемоги. Дбай
Про почуття, яке осяє серце
Цілунком мужності! Й чарує вись
Хмаринами, світаннями... Нап’єшся
Води, яка життя дарує й хист.
Коли долина, битва де палає,
«Квітує» стійкістю серцебиття!
Коли в очах – життя душі безкрає,
Подібне небу. Вірою злітай!
Щоб присягнути: доле Батьківщино!
В тобі вогонь, палає що завжди
Коханим серцем. Любиш бо, людино,
Світання й землю. І ріку води,
Яка напоїть, прихистить... Віками?
Віками щастя окриляє нас.
Над смертю Перемога! Світ держави –
Любити землю, небо. Бо вдалась
Розмова долі! Нам говорить доля,
Немовби Перемоги це вуста
Промовлять щиро: «Бо дорога довга,
Відвага – дар!». Мистецтво прочитай
У боротьбі! Коли душа – натхненна,
Коли любов... щемлива доброта
Усіх зірок, усіх небес: «Ідея –
Пшениця й небо – рідний вічний стяг».
Бо крила – це миттєвість перемоги,
Вінок лавровий – це її тріумф.
Де пагорб Палатинський, там дороги
До храму Перемоги! Грім як струм,
Як блискавиця, що охопить Всесвіт,
Впаде краплинами холодний дощ.
Беллона та Венера поряд! Чесність...
Припасти світла пелюстками доль?
Є донею богині Стікс й титана
Палланта! І прикрашував вівтар
Її – сенат у Римі. Чи кохана
Вікторія? П’янкий її є жар!
Який палає у серцях, немовби
Відчує переможець – дар: «Це мир.
Бо після Перемоги – прагнем, щоби
Все відродилось». Час – спокійна мить.
09.08.2025. 15:35.
«Щаслива! Вічна! Справедлива!» – це імена римської богині Вікторії
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2025
(Поезія до казки)
Де розквітали бутони троянд,
Поміж яких палахтіла червона:
«Квітка любові» прикрашує сад,
Щоб в королівських постати долонях.
Два королівства – людей й чарівне,
Їх поєднає троянда – цвіт крові:
Кущ запалає світаюче днем
У незвичайній бджолиній розмові.
Дні промайнули, минули роки:
У королеви – красуня є доня.
Вітер північний здійметься важкий,
Щоб королівну віднести: полонить
Диханням холоду... Що її жде?
Править державою магів – чаклунка:
Піддані – квіти, звірки. Чи ідей
Враз розцвіте поетичне відлуння?
«Будеш читати магічні книжки!
«Слово» промовиш таємне!». Говорить
Знову суворо чаклунка. Й душі
Тільки квітують поезії зорі!
Час промайнув, залишилась одна
«Темряви» книга, яку не читати б...
Знову вернулася юна весна,
Знову акації сяє багаття...
Чи упізнав рідну доню король?
Чи лиш зустрів «солов’я» й «оленятко»?
Чи розцвіте поцілунок зірок
В білих й червоних трояндах в час казки?
...Чари упали – земні пелюстки
Ніжно ясніли – червоні: і біла
Квітла троянда, де кущ є п’янкий,
Зустріч де буде – й душа пломеніла!..
01.06.2025. 13:25.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2025
Розцвіла лілея – квітка чистоти,
Слізка Єви у очах коханих.
Квітка, пуп’янок й зелений сильний лист –
Триєдине: вірить нам таланить.
Що відродження – любові апогей,
Розвиток, народження – прекрасне.
Подарує ангел Їй – букет лілей:
Для Марії Діви – все найкраще!
Скромність, благородство, сила... Розкажи,
Що душа кохання – у натхненні,
У красі коханої завжди душі,
Мов чарують зорі достеменні.
«Символ це надії», мовить ніжно Рим,
З крапель молока богині Гери
Квітка сотворилася душі-зорі,
Як мистецтво рідної планети!
Це кохання світле є дівочих чар,
Символ влади під покровом церкви.
Білі мрії, мов живі краплини з хмар:
Краплі дощові... Та не померкли
Наші мрії, наше перше почуття,
Щоб нова сім’я створилась: любиш!
Так реально, мрійно, досконало. «Так!».
Серце розквітає небом в людях.
05.05.2025.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2025
Поцілунок весни – чи леліє троянда
Кожну мрію: нам ринути в небо світань?
Чи впадуть небеса, чи прокинеться правда
Пелюстками вишень на коханих вустах?
Мрійно дивишся в очі: й душа огортає
Чи зірками, чи раєм. З тобою є ми.
Як ступати віками, в яскравім розмаю
Є фіалка блакиті. Довершена мить!
Ми прилинем на крилах п’янкої любові,
І розкаже любов: любо як розцвісти
У метеликах весен, у білім бузкові,
Зачаклують як вітром південним степи.
Зацілуєш світанням! О, весно. Напевно,
Оживає натхнення як твориться вірш
На вустах поцілунком весняним... Й черешня
Одарує бджолою й парфумами світ!
Ми бажаємо гріти серця у коханні,
Дарувати талант: принесе соловей
Кожну пісню серцями – і квіти духмяні
Все розкажуть. Й про небо блакитне з лілей.
Я бажаю творити мистецтво у Слові
Перших мрій чарівничих – ступає Весна!
Стежинками лісними. У проліску вловиш
Досконалу росу. Почуттям на вустах?
Припадеш пелюстками до тіла й розтанеш,
Тане як почуття, як закоханість мрій.
І повіримо ми у любові таланти:
«Це співає душа – й гріє час лісовий».
08.04.2025. 12:55.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2025
Відчути диво у серцях – нести
Світання перше, що чарує... Й знову
Бажає наше небо розцвісти
У почутті довершено-бузковім.
Коли вирує доля як вогонь,
Немов ріка, яка тече в майбутнє.
Майбутнє! Як любити нам його –
І почуття поезії відчути?
Відчути Всесвіт ранку і ночей?
Поринути у вись, яка – прекрасна.
Нехай розкаже дивно соловей,
Що соловея – ідеальне щастя.
Що дивовижа мрії і життя –
Злітати вище мрій у синє небо!
Бажає серце віще калатать,
Коли щемить душа – й вогонь приємно
Торкнеться до світанків... золотих.
Невже поема віддано палає
Словами, сенсом... пелюстками див
Нас огортає зірка небокраєм?
Й вбачаються поезії мені –
І Сонце все розкаже таємниче!
Що ти – душа. Що сила – світлий німб:
Вінець ефірний, доля, що найближче.
Що наше небо – істина жива:
Сплітатися у мрії й поцілунки...
Невже співає пташка вікова?
Невже тремтить поезії відлуння?
«Скажи, вогню... Вогонь, вогонь, вогонь...
Скажи, життя... Й дорога мрій конвалій
Розніжить ніч і подарує сон,
Відродження, пробудження – світ далі».
04.03.2025. 12:52.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2025
Чаруй зірками наше дивне небо,
Палають де і спогади, й світи
Закоханості, щастя: мовби треба
Метеликом поезій розцвісти.
Вручати силу, загадку мов літа,
Безцінні чари долі і весни.
Невже горить поема солов’їна
Зірками-почуттями вишини?
Коли дарується любов вогненна,
Яка п’янить серця, дарує вірш –
Й схилилася поема черешнева,
І всі серця – закохано-живі.
Й впаде миттєвість як розмова долі,
Як перше світло, літо – чарівна
Співає пташка. І несе довкола
Чуттєву пісню істинна весна.
Немов недавно падала сніжинка
І розмовляв довершено вітрець:
«Бажаю я в поезіях ожити!».
Прикрашує голівоньку вінець.
Ця зустріч перша істини кохання!
Коли душа сплітається в бутон
Підсніжника... Невже весна прохала
Любити віддано? – «Любов – Закон».
05.03.2025. 13:54.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025
Схилилася Зірка до Неба,
Так ніжно закохана в нього,
Кохання її променеве:
«Дивися так віще на мене», –
Промовила Зірка казково.
Співала вона чарівниче:
«Тебе ж не любила я зовсім,
Не мила тобі я». І Космос
Розквітнув зірковим обличчям.
«Ніколи тебе не любила,
Але розквітатимеш поряд...
Квітують небачені крила
Й душа почуттям променіла,
Й світанок чуттєво говорить...
Не мріяла зовсім про тебе,
Немовби було не зі мною
Красивою щастя весною
Зіркове (чи сонячне!) Небо!»
До Зірки життям пригорнулось
Небесне світання: мовчати?
Закохане, радість відчуло
Й сердечка щемливе багаття.
Яснітимеш, дивне та віще,
О, небо живе, наді мною!
Розкажеш про блискавку й тишу,
Про Зірки любов найпалкішу
Цією земною порою!
27.01.2025. 13:43.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2025
Вигин хребта – чарівливий: ніч й погляд,
Щоби здійснити усе, що бажаєш.
Здуєш з лиця дикий локон. Як доля,
Ти непомітно зорею розтанеш.
Очі блищать, – бо кохання не мало,
Місяць – самотній? Така дивина!
Тільки миттєвість – і ти досконала:
Випита мрія сьогодні до дна.
Усмішка вабить, ледь-ледь привідкриті
Губи червоні, «перлини»-зірки.
Щоб прикусити цілунком й ожити:
Так, безсумнівно! Цілунком п’янким.
Шлях золотиться в лісних анемонах,
Шкіра мов «персик». Чаруєш? Однак!
Серце рубіну – «троянда» червона,
Мовби приходить натхненна весна.
Тільки не рівня їй жодна істота:
Дівчина-кішка така неземна.
Тихо мурчала, підставив животик,
Поклик так манить весни! І «Няв-няв».
Впала на плечі: і нічка, і темінь,
Злилися ночі, що кішка – зіркам
Дивна Володарка. Линуть б до тебе!
Рватися в бій. Чи заснуть на стежках?
Кігтики м’яко торкаються тіла:
Кішка чи дівчина? Мрія? Життя!
Вогник очей – почуття. Променіла
Квітка душі. На віки: золота.
17.01.2025. 12:55. (2008)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2025
Звичайними зірками глянуть в очі,
Палає в них – закоханість-зоря:
І ніжиться діброви чар – дзвіночок,
Й співає Сонце долі солов’я.
Про те, як любо дарувати Космос!
Лише єдиній!.. Й раєм розцвісти.
Ясніти серцем. Чи здалося й досі?
Що біля серця квітнули сади?
Акацій подих – доля, дар любові.
І білих анемон – ясні сліди.
Як ніжаться світанки: виногроні
Дарується життя, життя. І ти
Бажаєш взнати: «Й зірка стрепенеться,
Відчує, як прекрасно нам любить
Діброви дивовижності озерце,
А поряд з нею – золоті степи....
У звіробою, темній материнці,
У васильках, «горошку», промінцях
Рожевих квітів, у малій краплинці
Роси у зав’язі душі». Й лиця
Незвична врода. Як любов – поема,
Поема почуттів, кохання – рай.
Даруй мені свідоме, як планета!
А підсвідоме... як душі зоря.
04.01.2025.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2025
Описана поезія у квітах
Гарячих айстр, які зігріла Осінь.
Й бажає дуб гілками шелестіти,
Ступає як лисиця лісом. Й оси
На дику грушу, на медову, впали,
Щоб скуштувати спілого «нектару»!
Коли озвалися небесні далі,
І в неба ми осіннього спитали:
«Що скажеш, Осене?». Вона напише
Листочком золотавим і вишневим,
Як варто говорити дуже ніжно
Вітрами у шипшиновім «варенні»
Плодів солодких у зірках кущистих,
І ці листи – на сонце надихають,
І наші мрії, як світанки, чисті –
Розкажуть про поезію безкраю.
«Любити небо – дарувать жоржину,
Яка загляне у небесні очі,
І я люблю довершену людину!
Із серцем сильним, в грудях що тріпочить!
І я люблю упасти ябком райським –
У яблучках (у глодові) воскреснуть!
На крилах пронестись востаннє пташки,
Але відчути мрію птахи чесну –
Вернутися іще на Батьківщину!
Коли весна натхнення подарує!
Моя сестра – весна. А я – зустріну
Осіннє небо в темних, чорних круках.
Я подарую Сонце переможне,
Не буде муки і не буде воєн.
Бажаю я! Щоб серце найдорожче
Приємно стиснулось твоє – зі мною.
Аби сльоза і очі не росила,
Й не падала з очей, така солона.
Я подарую людям білі крила,
Дарую як шипшин плоди червоні...».
17.09.2024. 12:27.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2025
Бо любити будеш все життя,
Як душа ясніє ніби промінь,
Як любов дарує вічний спомин
В дні прожитім. Зовсім не спроста
Нам співає Україна про
Ріки, верби, як вода струмує,
Як вітрець калину все цілує...
Любить землю вільний наш народ.
Бо душа країни – у землі,
Що любити буде верби й ріки,
І шепоче легко так – навіки
Біля рік ростиме гарний ліс.
Тільки сумно стало, що дощем
Не накрити трави як цілунком,
Тільки пахне квітка мальви – трунком
Цим медовим, хочеш бачить ще,
Як квітує вся країна у квітках
Мальв рожевих, пісня – лине-лине...
В небі світлім, дивнім, вічнім, плиннім...
Ти побачиш як злітає білий птах.
Бо любити прагнеш все життя
І долину, що розквітне в маках,
Бо душа від того буде плакать,
Що минають дні, роки, літа...
Що степів у мальвах вже нема.
24.06.2019. 14:08.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2020
Душа співає, що розквітне в тілі
Немов троянда – Сонцем на віки.
Вона дарує всі думки несмілі,
Торкнеться тиші і проллє казки.
Коли любити будеш ти природу,
Відчуєш щастя, бо вона – свята.
Твоя країна – має лісу вроду,
Поля й степи – найкраще є життя!
Торкнеться трав кохана Батьківщина,
Пройдеться степом і вдягне вінок...
Глядіти будеш з нею в небо синє!
Тріпоче вітром житній колосок.
Душа природи – ніби мрії літа –
Розквітне цвіт волошок на землі...
Бажаєш щастя Сонця ти любити,
Ходити степом і вітати ліс,
Коли кохає Україна сина,
Пригорне доньку і дарує час,
Коли зібратись може вся родина,
І цвіркуни щасливо так звучать.
Уже дарує нам плоди калина,
Хоча зелені є вони. Знайди
В красивім небі – дивну Україну,
Земля приносить ягоди. Веди,
Моя країно, в гори і долини,
З тобою щастя квітне як полинь,
З тобою вдача – це глядіти в синє
Прекрасне небо, під яким зросли.
13.06.2019. 13:40.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2020
Відкриватись душею, що палко полюбить
І серцями проникне: люби.
Цілуватиме небо весну п’янко в губи,
Щоб прокинулись навіть дуби.
Перша мрія розквітне серцями, квітками –
Перші проліски – щастя лісів,
Я огорну кохану (ліс каже) – руками,
Щоби чути пташок голоси!
Щоби бачити небо, що Сонцем заграє,
Зачарує коханням мене,
Буде знову світати красиво й так рано,
Й теплий вітер приємно війне.
Буде віяти вітер, огорне душевним
Почуттям всі найкращі шляхи,
Бо навіщо весні, що розквітли дерева
І вітали серцями птахи?
Щоб палали всі зорі, що небом поникнуть
І поглянуть у душу мою...
Я до тебе, кохання, навіки привикну,
Щастя Сонця цілунком вловлю.
Бо любити – душею, творити свічада
Почуттів, що дарують мені
Найпрекрасніші мрії – чуттєво троянда
Подарує суцвіття весні.
12.03.2020. 13:49.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020
Доленосна дорога вестиме у даль,
А життя – заспіває таємно.
Наше серце – кохання, а вдача – вода,
Бо любити навік – не даремно!
Зарясніють дощі, ніби сльози дрібні,
А світання – красу подарує!..
Тільки мрія озветься життям вишини,
Доля вірить у символи й руни.
Нащо впасти в долоні красивих надій?
Золотяться малі анемони...
Тільки вдача розквітне, немов у воді
Відізвалось латаття сьогодні.
Наша доля – відкрита, щаслива – чому
Говорити бажаєш про зливу?
Ти словами поезію вічну втамуй,
Дай напитися – й бути щасливим!
Як світає зухвало, та ранку зоря
Усміхається легко, тендітна
Ще полине молитва, словами заграй,
То поезія долі – розквітне...
І засяє вона поцілунками мов,
Наша мрія – нестися світами!
Поцілуєш – полюбить, як любить любов –
Світ кохання (до ночі й безтями).
І дорога вестиме сьогодні у даль,
Зарясніють всі роси, як сльози,
Бо любити – натхнення таємний є дар:
І світанням кохання – здалося.
11.03.2020. 12:05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
Якщо відчути: то – горить вогонь
Сердець коханих, мрія – семицвітна...
Тримаєш квітку у своїх долонь,
Шепоче про любов щасливий вітер...
Пізнати диво і нести весну,
Колись прекрасне літо стане знову
Красою неба і життям любові,
Скажи: чому слова небес верну,
В яких розквітне мрія орхідей,
Любити небо за слова кипучі:
Тебе в майбутнє легко так веде,
Любов’ю манить, щастям все ж научить.
Любити щиро часом і життям,
Коли світанок нам говорить – бути –
Й красу сердець сьогодні нам відчути...
Пізнати диво, ти – її Дитя –
Любові неба і землі, пізнай,
Чому розквітне Сонце у блакитнім
Чудовім небі, бо життя – як рай –
Тебе навчить, як треба в світі жити...
Якщо пізнати: дар – несе тебе
В майбутнє нині, а краса – мов квіти,
Які легенько зможеш ти зігріти
Хмарками тими, щастям від небес!
09.08.2019. 12:38.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2019
Люби! Люби! Можливо, в цьому – сила...
Можливо, віриш, - й щастя це земне.
Розкрий душі рожево-білі крила!
Сьогодні ніччю знову ти заснеш.
Присниться небо – небо поцілунку!
Таке яскраве! Сонце й Місяць в нім.
Любити прагнеш ти життя! Відлуння
Почуєш мрії. Бачиш щастя дім.
Моя любове! Диво швидкокриле!
Співай сьогодні про дива, дива...
Розквітне сон... прекрасно й дуже мило,
Красу душі – любив – і відчував.
Знайти майбутнє – у казкових мріях,
Приходить день, вітрець тихенько віє...
08.08.2019. 12:17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847015
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 03.09.2019
Квітує небо стільки звичних літ,
Вберуться в колір проліска блакиті,
Лише залишиш ти квітучий слід,
Красиве небо, що захоче жити!
Чому радіти, сподіватись нам,
Коли горить кохання так душевно?!
Приходить літо, і піде весна...
Слова її чудові й недаремні!
Співай, моя дорого, стільки зим
Пройшли з тобою, вірили в світання...
Почули шелест вітру, спів грози,
Побачиш, як росинка знов розтане
В травинці, ніби вірили в вогонь,
Який горить в сердечку й не погасне!
Невже відчули літа тихий сон?
Невже пізнали справжнє грізне щастя?
Даруєш ти слова і ласку літ...
Моя кохана істинна, – Любове,
Несуться знов вітри життям, землі
Почуєш ти красиву слів-промову:
Моя єдина, донечка моя...
Тобі вона шепоче, й не в останнє
Чарує словом вічності земля,
Тобі дарує щастя і кохання.
Моя красива донечко світів,
Тебе покличу, я веду в казкове!
Якщо метелик на травинку сів,
Побачиш ти природи тепле слово.
Відчуєш ти: горіла то трава
Духовним цвітом – маків й різнотрав'я.
Тебе вітрець коханням пізнавав,
Любити ніжно – це законне право.
Шептала все земелька про любов,
Тобі несла миттєвість милозвучну.
– Красиве диво і життя знайшов!
– Знайшла життя я справжній срібний ключик.
Моя любове! Ти несись в степах!
Даруй світання і даруй світ-грози!
Лише заснула квітка на руках:
Твоя дитинка... що любити просить...
06.04.2019. 15:30.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2019
Лише знайти прекрасні квіти літа,
Відчути подив й щастя днів земне,
Захочуть зорі, зможеш ти зустріти
Єдину зірку, що несеться днем.
Невже чудове Сонце шлях дарує,
Лише воно приходить, щоб любив
Ранкове диво, ніжно так цілує
Красою вітру, небом справжніх див.
Моя любов — немовби квітка справжня,
Немов відкрита світла є душа!
Минає день, забудеш ти вчорашнє,
Листок дубовий вірив й поспішав
Летіти лісом, бо дорога в квітах...
Захочу й зможу сильно я любити.
27.02.2019. 15:08.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827758
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 04.03.2019
Моя мечта — небесный цвет творимый
Любовью света, негой дней — итог:
Скажи сейчас, всегда любить могли мы?
Касаться рук и чувствовать вновь ток?
Сплетенье рук, судьба несется летом,
Тебе подарит свет — мечты поток,
Красива близка нежна мир-планета -
Прекрасный синий водный наш цветок!
Полюбишь ночь, узнаешь утро, небо...
Когда коснутся жаждешь ты бытья,
Уснули реки, спят сегодня вербы,
Узнаешь ты: всегда — твоя, твоя!
Сердцами пламень нам подарит чудо...
К тебе коснусь, с тобою буду, буду...
01.03.2019. 14:58.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827350
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 01.03.2019
Доторкайся словами казок,
Принесеш невловиме і плинне...
І впаде жовтий цвіт-пелюсток,
Усміхнеться миленька калина.
Вже зима та плоди на гілках,
Вже дорога веде нас до щастя,
А ти ніби закоханий птах
Прилітаєш і зичиш прекрасне!
Буде в нас і кохання навік,
Будуть дні у тривожній блакиті
Неба вірного, в пісні живій
Відізветься кохання відкрите!
Ти знайди, наше щастя є в тім,
Щоб творити і ранками й днями...
Щастя ніжне у всім золотім,
Що дарує нам сонце віршами.
Ти скажи, що кохання одне,
Що єдине воно ніби спалах
І зірок, до яких повернеш
Власні мрії, і шепіт, й печалі...
Моя квітка — калиновий цвіт,
Що весною тобі подарує
Перші вірші, а котик живіт
М'яким носиком враз поцілує.
Що ж, малий, і куди є твій шлях
Й чи ти віриш у подив безмежний?
І побачиш у небі як птах
Пролітає, а серце — бентежне.
10.12.2018. 12:56.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826955
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.02.2019
Впала квітка з хмари у долоні,
Ти її до серденька пригорнеш,
Як любила квіточка літати,
Щоби ніжність ту не забувати.
Тільки то не цвіт весни - сніжинка,
На руках - як біла є росинка,
Ти повіриш в диво, щоб відчути,
Як сердечко калатає в грудях.
Ти моя любов - одна й навіки,
Ти до Сонця ясного привикнеш,
Ти даруєш щастя срібні ріки,
Ти полюбиш диво вічне й сильне!
Впала квітка з хмари на стеблинку,
То не квітка, то сльоза-краплинка,
Що дощами манить, бо сьогодні
Блискавиця спогадом надходить!
Ти моя любов - як перша мрія,
Я до тебе доторкаюсь й віє
Вітерець у нашім дивнім краю,
Бо колись промовить він: кохаю...
Бо твоя любов заманить щастям,
Доторкнеться спогадом красивим,
Не дозволю з шляху істинного
впасти,
Небеса стежинки все росили.
03.01.2019. 14:32.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2019
Місячна стежка пронизує хмари,
Вийшли величні неба отари!
Ти зустрічаєш щастя тендітне,
Квітами осені диво розквітне.
То біла мальва була похилилась,
То чорнобривець погляне згори,
Жовтий майор розкаже про силу,
Синя волошка є кольору риб.
Місячна стежка пронизує хмари!
Любимо ми життя, й незабаром
До нас прилине пісня весняна,
Манить туманом і океаном.
То відчувати, як щастя у грудях
Щиро заб'ється - це знак!
Де ми з тобою, з ким в світі будемо?
Тільки повіриш, весна
В небі розкине біленькі отари,
Нас, знай, омине зажура і кара,
Тільки озветься спогадом лісу
Листя дубове, що прагне висі.
Знати, що щастя - дійсно крилате!
Манить примарно, дарує нам дні,
І доведеться кохання нам мати
Й диво вловити в самій вишині!
В небі ходили білі овечки...
01.01.2019. 14:08.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825825
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.02.2019
І барви неба - білі як пісок,
Життя прохає квітам світла бути,
Опав жовтенький Сонця пелюсток,
І світ казок - не можна нам забути.
Творити часом цвіт земних надій
І поглинатися в казковість світу,
І тільки пронесеться вітровій
Цим простором, бо хоче він любити
Безкраї неба, і поля, й луги!
А ти повіриш в істину крилату!
Знайдеться щастя, вип'є береги
Барвиста бабка, хоче що літати...
Любити варто ночі і порив
Вітрів далеких, теплих чи холодних,
Якщо в сердечку ти моїм ожив
Кристалом вічним, подихом природи
Леліє небо всі зірки років,
А ти несешся і прохаєш чути
Цю пісню Сонця, ти літав! Хотів
Красу квіток нам дарувати, людям,
Бо ти, мій вітре, все ж не спиш, летиш,
Як може щастя снігом улягтися,
Й ясніють небом прохані світи,
Й стрибає на гілках мала синиця...
24.01.2019. 14:07.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2019
Так любо ходити селом,
Коли розквітала душа,
Кохання до нас привело
Стежинку у ранніх віршах,
І тільки творити життя
І падати в небо зірок,
І полум'я і сум'яття,
Так палить весну холодок,
Бо вірити варто нам в те,
Що Сонце надіється в вище
Предивне буття, й золоте
Це Сонечко, що легко дише
Як променем світлих років,
Як щастя, бо ніжність - крилата!
І цвіт тих півоній тремтів,
І кожного дня - ніби свято.
Так ясно ходити селом,
Плекати надію, і в дім
Кохання нас щастям вело,
Блищали хмаринки в воді,
І мрія творити красу,
Що ясно вітрами гукне:
Роса спить немов в пелюстку
Рожевих півоній цим днем.
25.01.2019. 13:47.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2019
Дивне небо кличе не вагомо
Як пір'їнка грози і дощі,
А любов дарує щастя дому,
Квітка має пелюсточок шість,
Квітка вишні - розквітає вміло
І дарує ніжні почуття,
Ти даруй барвисті світла крила!
Я до тебе в ночах прилітав,
Ніби ангел стану біля тебе,
Подарую Сонечко навік,
І горить дощами спрагле небо,
Дай йому води живий потік.
Щоб кохання оживало стягом,
Білим-білим, як душа твоя,
Вірить в диво вільна дивна птаха
І втішається усе земля.
І так хочу, щоб розквітла вишня,
Щоб кохання вірило тобі,
І птах білий пролітав в узвишші,
Ніжний голуб забував весь біль,
Бо його голубка ніжить легко
Їх пташат, вона уже його!
Скоро прийде літа сильна спека,
Не бажай нічого в днях сумного,
Бо любов вернеться, бо красива
Квітка розквітала все життя!
Ти моя нагідка та журлива!
Ти цвіт вишні, щастя на літа.
І тоді озветься голуб білий,
Закурличе в небі він, в далі
Тільки хмарки дощиком сіріли,
Тільки парили вільні журавлі...
31.01.2019. 13:07.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2019
Ты напиши об осени и лете,
Ты расскажи, как лучше жить на свете...
Творить мечтами, далью, ветром вьюги,
Любить всегда, творить нам друг для друга?
И если будет ночь сиять всегда?
Узнаешь ты, что таяла вода,
Узнаешь ты, что падал теплый снег,
Когда зима дает ступить весне.
Ты напиши мне обо всем... так лучше,
Чтоб жизнь играла в наших летним душах,
Чтоб счастье вновь играла ручейками,
Ты любишь греться у объятьях мамы...
Тебе подарит счастья день, придет
Любовь, растопит снег, растает лед,
И будет так легко! И будешь рад,
Что расцветет красивый виноград...
Ты подари мне нежность и везение,
Мое ты лучшее дней вдохновение,
Ты расскажи словами о творение,
Ведь стрел любви коснутся все растения,
И пустят так росток, и будет цвет
Сиять как ландыш, ты ему- поверь,
Он нежен и духмяный как любовь,
Он сила майских утренних цветов.
Ты напиши стихи, что будут звездами,
Ты сотвори любовь, пока не поздно, мир
Сияет небесами и беспечностью,
Когда начнется жизнь цветами, вечностью?
Когда ты мне подаришь первый теплый день,
Когда опять цвести душистая сирень
Так будет? Ведь весна кладет дождями путь,
И доведется небесам зимой уснуть...
25.01.2019. 14:41.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825168
рубрика: Поезія, Мистика
дата поступления 12.02.2019
Лети, мій ангеле, лети!
Буває шлях, що манить нас квітками,
Тривожить істина, любов - одна,
Заманить диво істин бережками,
Й приходить дівчина - твоя весна!
І ти пізнаєш, щастя є у тому,
Щоб вірити в красу життя доріг,
Минає день, а ти підеш до дому,
А ти знов ступиш - рідний цей поріг
Так дивно нас прохає не забути
Все те, про що так довго мріяв, знай,
Що тільки щастя у душі ледь чутно
Торкнеться нас як квітка чарівна.
Бо все минає, навіть та дорога,
Що нас вела до хатку у селі,
Твоє життя - то вічна Перемога,
І ім'я сильне - залишає слід.
Пізнати щастя, прилети бажанням,
Як ангел подаруй краси роки,
Тому коханням у серцях розтане,
І затуманяться красиві бережки.
Люби життя! Твори так невідомо,
Щоб ти літав, як ангел в небесах!
І буде вірити в життя свідомість,
А підсвідоме - квітка в пелюстках.
Бо наші дні - минають, не забути,
Що щирість днів - не тільки забуття.
І будуть вірити в кохання люди,
І вітер степом тихим повертав.
Й тобі він ніс не тільки нічку сонну,
Але і ранок, новий світлий день,
Й метелик сяде знов на підвіконня,
Тобі дарує і до тебе йде.
Дарує все, про що лиш тільки мрієш,
До тебе я приходжу у цей час,
І тільки палять теплі вітровії,
Як Сонцем неба, як хмарками чар.
03.02.2019. 13:27.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825004
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2019
Коли душа виспівує прекрасно,
Коли відчути, як сердечко б'ється,
Твоя любов як істина не згасне,
Твоє життя як Ідеал - проснеться!
І ти знайшов всі миті невагомі,
Бо наша мрія вивчити ту силу,
Що манить іскру Сонечка сьогодні ,
Маленька пташка ніби не стомилась
Літати в небі, падати як в хмари,
Любити волю й полум'я чудове!
І ніби вічність - лине як отара,
Яку жене до тебе Сонце знову.
Коли любов у серці - так бурхливо
Повірить у можливу нічку, щоби
Тобою грітись, падати щасливо
На степ й на лани, мрія диво зробить -
Це квітне мак, а це маленька пташка
Шукає зерна й розкриває крила!
Літати їй на волі є не важко,
А Місяць став, а щастя прилетіло,
Як істина, як ідеал стосунків,
До тебе прийде ніжність і цвіт неба,
Вербичка спить, береза - дуже струнко
Несеться ввись, а мальва ніжить стебла.
І є життя і буде пісня линуть,
Горобчик той засне усе на гіллі,
І тільки цвіт чудової калини,
А літо так всміхнеться нам уміло.
19.01.2019. 14:11.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2019
І біла квітка хилиться на вітру,
Куди тривогу вечорів подіти?
Бо щастя впало прямо в твої руки,
Що краще: сонце чи з коханням злука?
Бо вірить небо, що життя — чудове,
Горнеться цвітом білим так раптово...
А диво ніби спить сьогодні зрання,
Розквітне сонцем вранішнє кохання.
Любити небо, володіти громом,
Й ладнати крила небом тим чудовим.
Коли зажура дивиться у очі,
А подив пташкою немов воркоче.
І сотні днів минула ніби спалах,
Прийшло кохання в край краси і дива,
Тебе сьогодні я чекала й знала,
Що голубок заплаче... і журливо
Торкнеться день крильми небес блакитних,
І будеш знати, що життя — прекрасне,
Скажи, як жити у цім світі сильним
Якщо кохання квіткою не згасне...
Моя любов — як небо, як безодня,
А руки зимні — теплі, не холодні,
І тільки вії білі — іній вкрив їх,
І бачимо сліду на снігу рихлім.
Душа небес — як диво невідоме,
Коли покличеш зимоньку додому,
Коли даруєш слово ти світання,
Заснуло все... лягли ночей тумани...
13.12.2018. 15:53.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019
Лови пісень миттєвість неземну!
Твори ночами і живим теплом!
Бо квітне у горбках твоє село,
А щастя принесе гучну весну!
Твоя весна в конваліях цвіте!
І ніжиться півоніями вітер...
Як довелося долю нам зустріти,
Як довелось повірити нам в те,
Що щастя приховалося життям
І тихо нам виспівує пора,
І ніжиться на небі ще зоря,
А вже проснеться сонячне дитя,
А вже весна дарує милий цвіт!
Тебе полюбить, можна як любити
Й притягуватись ніби ті магніти,
А ти люби і небом тим живи!
Бо ніжність шепотить все колоском,
А диво відповість: твоя краса -
Це бачити, як падає роса
На трави вранці. Ти несись селом
Як вітер сильно, манить що дощем,
А мрія розквітала небом синім...
У всі миттєвості - твоя - віднині
Влови природи вранішнє лице.
І буде щастя - як конвалій день,
Зажура не спов'є гніздечко, бо
Його плестиме істинна Любов!
А ти мене до щастя приведеш...
22.01.2019. 13:40.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2019
Ночь приходит, веришь ты в мечтанья,
Белым-белым снегом нас влечет,
И любовь словами не поранит,
Только на устах застынет мед
Сладких слов - она тебя любила!
Так кружила тепла нас метель...
Ты дари любви красивы крылья!
Ты неси меня! Любить хотел
Ночи, утра, дни - любимый вечер
К нам приходит, верит он тебе,
Только сердце верит в бесконечность,
И полюбит Солнце - свет в судьбе.
Ты поверишь - истин много будет?
Может правда как всегда одна?
Верят в чудо все цветы и люди,
К нам приходит с неба... Да, весна!
Что закружит цветом белой вишни,
Что полюбит как цветок лесок,
И любовь словами нежно дышит...
Ты скажи: дарю тебе часок -
Чтобы ты заветы все дарила!
Первых чувств, красивой доброты!
Словно ангел ты имеешь крылья...
Да, любимый ангел, знаю, ты...
Ночь придет цветами ряста, неги,
Пролесок подарит стих дубов,
Видим мы красивый летний берег,
Слышим верну небу, дню любовь.
Только веришь, что полюбит ночи
Так красиво вечно... ты твори...
Только верить в идеал захочешь,
Что полюбит свет твоей зари.
05.02.2019. 14:35.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824518
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.02.2019
Я до тебе прилину немовби на крилах,
І розкажу тихенько — ти квітка співуча...
І любов два шляхи все ж сьогодні розлила,
І вона виплітає малюнки на кручах.
І вона намалює далекі країни,
Де лише є тепло й доброта людських рук,
І у небі тривожнім, такім дивно-синім,
Ти побачиш дня щастя, а в ночах — зорю.
І тоді відповість наша птаха щебетом,
Що існує любов в наших чистих серцях...
Я до тебе плелася блакитним мрій-цвітом,
І камінчик рубін — був на дні озерця...
І якщо тобі радісно — то не сумуй,
А лови дивовижну сон-птаху за крила,
Що несе лише щастя, у грудях тамуй
Пелюстки сонця-радості — і говорила...
Говорила тобі квітка дивна й медова:
Виростаю на полі, в лісах я чудових,
Щоб тобі дарувати і радість і щастя,
Відпускай вільну птаху — вона все прекрасне:
Це свобода, це сила, любов океани,
Я для тебе знов стану як квіткою неба,
Я до тебе горнуся мов мріями зрання,
А тобі сумувати... ніколи не треба...
27.05.2018. 11:47.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2019
І падав дощ й шипіла блискавиця,
Любов нам дарувала мить красу,
І квітнула у полі днів щириця,
Амброзія леліяла весну.
Й було усе тривожним і прекрасним,
Немов життя сказало нам — живи...
І бачити цвітіння липи вчасно,
Краса буття — як річки темний вир.
І будемо творити ми сьогодні
Чудові сни — і ніби глибина
Розкаже, що життя — це є природа -
І ти не будеш гнівна і сумна.
І ти повіриш, що життя краса
У спогадах — щасливих і недавніх...
Лише скажи — в чім смуток дня, весна?
Лише промов, що сонце — у коханні.
Якщо життя промовить нам — журба
Розкриє білі й променеві крила.
Люби добро, бо квітне в снах зоря,
А справжня віра в серці защемила.
Якщо іти — то до краси і сонця,
Коли любов промовить, що нема
Зажури у очах, летіти хочеш
До неба, й вітер крила підіймав,
Щоб охопити ними твою сутністю
Й сказати, що життя — то боротьба.
Бажаю я любити й пісню чути:
Бо крила розгортає знов журба...
18.08.2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2019
Бо вітер затихнув — і мрія розквітла
Як мальва рожева прекрасним цим літом,
Бо чаша розлита — а дні всі — минули,
І бачимо жито, що міцно заснуло.
І знайдемо щирість міцних почуттів,
Це щастя — це сила! Найкраща в житті!
Це дар сотворити минуле і плинне,
Сплітаються ріки красою години.
Сплітаються ріки — немов дні безчасся,
Коли полюбити красу свою вдасться!
Коли розгорається в серці вогонь,
А щастя так лагідно йде до долонь!
Коли все минуло — вся гіркота й спалах
Кохання нагряне, тебе я чекала!
Любила світило нічне й світло денне,
Це щастя прибуло таке достеменне.
Бо міць почуттів — як у серці коханім,
Коли так прилине мелодія ланів,
Цвіркоче цвіркун і бджола несе спрагу
Відчути кохання: бо поряд я ляжу
Й напишу словами на камені і піску:
Любов — диво вічне, безоднею у віку,
Що тихо навчить — і творити, і жити...
Як диво кохання тремтливо любити?
Бо щастя — тривожно засне у пшениці,
З волошок букет, й пролітає горлиця,
Ти любиш творити як щастя бурхливе!
Навіщо тобі те нескорене диво?
16.08.2018. 15:54.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2018
Знаєш, серце розквітає в мріях,
Легко нам творити кожним днем,
А життя прекрасне нас зігріє
Під немилосердним тим дощем.
Й буде гомоніти нам діброва
Про казки, що мають притчі дар,
Ти люби мене, чудова воле,
Я тебе нікому не віддам.
І несеться степ як ковилою,
Любо нам поглянути згори...
Залишаюся навіки я з тобою
Гарної серпневої пори.
Й буде вітер гомоніти тихо
Про життя — у радість, і в сумне.
Він побачить землю дуже рихлу,
Й пролісок там мріяв про одне:
Щоб нести промінчики до сонця -
Милі синьобарвні квіточки,
Не тримай ти проліска в долоньці:
Хай живе і він — й його роки.
Ліс чудово заблистить сльозою -
Раз — і тиші там уже нема.
Вітер віє ніжно колисковою,
Й ляже легко на дуби туман.
12.08.2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816435
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.12.2018
А ти - відчуй, як легко гомоніла
Діброва вітром, вірила в дива!
Моя любов як пташка все летіла,
А ти в коханні щастям оживав!
Я вірю: небо сяє так безмежно!
Неначе вічність, ніби віри сон.
Тобі любов несла життя бентежність,
А квіти не були тут осторонь,
Бо наші зорі - ніби цілували
Прекрасні руки мами, бо тобі
Любити щастям, вкрити покривалом
Зелені схили, ніби у журбі
Горбки схилились, тихо нас попросять:
Прийду у час - осінній, бо без меж
Кохання наше... а на травах - роси,
А ти мене легенько так візьмеш...
За руки, потім ніжно обіймаєш,
Як може тільки вічність і добро...
Моя природо! Тиші й небокраю.
Моя любов... тебе плекав народ.
А ти знайди всі квіти-материнки,
А ти відчуй, як звіробій шумить...
До тебе прийде осінь і гостино
Заманить щастям, скоро - до зими...
Але я вірю: теплота прилине
Бажанням щирим вірити в літа!
І нам несла плоди душа-калина!
І нас любили нічка й доброта.
20.10.2018. 14:24.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2018
Лови квітками щастя — й миле диво
До тебе лине сонцем чи дощем,
Горнеться квітка біла так журливо
І палить кров'ю ніби злим вогнем.
Та ніжність — дарувати незабутнє
Чудове сонце, диво і любов...
До тебе я горнуся й легко чути
Нам вітру щебетання всіх розмов.
Люби, як люблять небо зорі сильні,
Живи, бо у життя усе прекрасне,
І люблять теплий дощ живі рослини,
А пролісок небесним тлом не згасне.
Лови квітками соняху минуле,
Лови суцвіттям яблуні тепло,
До тебе вітер і всі сни примкнули,
До тебе пригортається село.
Любити щастя успіхом й натхнення
Нам дарувати щастям неземним.
Любов дарує миті й дні приємні,
Красивим небом й ніжністю весни...
13.08.2018. 14:03.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2018
Ти люби, як полюблять зірки
Небо сповнене холоду й бою.
А життя доторкнеться руки
І заманить твоєю любов'ю.
Розкажи, що бажання Землі
Щоб не лилася кров в її тернах,
Щоб летіли у вись журавлі,
Бо вона всі невдачі відверне.
Ти люби, як полюблять малі
Дітки небо, що може творити.
Ми з тобою ходили в селі,
Бо горбками місцевість закрита.
І тому нам повірити в час,
Що заманить бурхливим і вічним...
Ти любов! Я творю днів прикрас!
А життя усміхається втішно.
І тому доведеться знайти
Перші спогади лісу і неба...
Гілочки - як найкращий наш тин,
А любов - то прекрасна потреба.
А любов - відчувати життя,
Як ми можемо вірити в зливи...
Я тебе нікому не віддам,
Усміхаєшся дуже звабливо,
Так як може лише небо днів,
Так як може кохання рожеве...
І до тебе промінчик летів,
І любив розкішні дерева.
Він творив почуттями часів,
Він хотів знайти те неймовірне...
І ти першим кохання відкрив,
А душа - то багаття нетлінне.
03.10.2018. 17:31.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2018
Я души в тебе не чаю,
Что же делать?
Может, капелькой растаю,
Слёзкой смелой?
Может, стать тем океаном,
Что тревожит,
И цветком души устланы
Все дорожки,
По которым мы с тобою
Вьюгой-летом
Ходим сказочной судьбою
Дней поэта...
Душа выпита не рано,
Жизнь мечтает,
Расцветает роза тайной
Словно в мае.
Скрылась былью за туманом
Песня эта,
Ни к чему нам расставанья,
Сказка лета.
Птичью стаю провожаю,
Вижу небо,
Жизни нежность обнимаю
Так бережно.
Грустью стану, первым сном
Страсти ранней,
Мыслю я лишь об одном,
О недавней,
О любви недавней мысли,
Солнце вспомни,
И роняют свои листья
Снова клены.
А мечтать о чем, о силе?
Я не знаю,
Раскрываем свои крылья,
Улетаю...
Протяни ко мне ладони,
Теплотою
Окружи любовь, и вспомни
Как мечтою
Дорожили мы, ведь верим
В силу чувства,
Видим тучи в небе сером,
Жизнь искусства.
Может мы о чем-то вспомним?
Не готова.
Ты держи мои ладони,
Дарим слово.
А мечтать о чем, о власти?
И под небом
Создавать мечтами счастье
Солнцем-светом.
Не готова я прощаться,
Май играет,
Только осень, время счастья
Забывает
Горести все, солнцем светит
Ласки нежность,
А потом споет нам ветер, -
Безмятежно...
02.05.13 / 10.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2018
Розквітає квітка рожева,
І дарує тепла пелюстки,
Під покровом синього неба
Полетять птахами роки.
Доноситься мрія небесна
Почути початки надій,
І хмара велична як вежа -
Сльоза була та, що з-під вій.
І співає рожева квітка
Тисяча́ми дзвіночків-днів.
Ти для нього – ніжна лебідка,
Він для тебе – холод вітрів.
І якщо відчуватимеш ранками,
Поцілунками, голосом тиші –
Ти не будеш коханою бранкою,
Будеш вільна як птаха в узвишші.
І якщо відізветься мелодія
Всіма мріями квітки сьогодні,
Знову дивною світла погодою
Так впаде в твої ніжні долоні.
І розквітла квітка ця недавно,
Що несе бажання перемоги.
У ній велич серця і кохання —
Що немов далекі дві дороги...
22.08.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2018
Ступає зима сніжинками, впізнаємо її бурхливу суть,
Я тобі красу серця й троянди на вікнах любові усе принесу,
А якщо відкликнуться дива мріями зими і ночами:
Слова мороку зими усе прозвучали, знайти щирість вони обіцяли.
А ти мені повтори про все, навіть про зажуру,
Не зводь з ненависті жорстокі стіни, не будуй з темноти мури.
А якщо у танці запалають вогні-зорі вечірнього неба,
Для тебе переконливо затанцює Зима-панянка, сніжна леді.
Для мене все відкликаються дні, ночі, ранки і вечори,
А зорі на тебе глянуть уважно і мудро згори.
Для всього повториться поезія спалахів зимової гри,
Ти моя, любов палаюча, всі слова лихі забери,
Що будуть летіти як сніжинки, але вони не злі,
Ти моя, небесна і дивна, народжена на цій землі.
Ти створюєш пісні і дива кожних ночі і дня,
І сльоза не поранить щоки твої сумна.
І сніжинками затанцює груднева зима,
Запалає намистинами і епохами, епопеями сніговіїв,
Ти її за плечі ніжні завжди в ці ночі обіймав,
А потім сльоза її падала прямо з побілілих вій.
І в очах її сірих відкликалися всі зорі краси і сили,
А потім зачаровувала любов її так красиво,
У словах, речах здійсненних сніжинками ожили
Питання всі забутті, що вірили тим дивом.
Ти знайдеш, що віриш в зимові події, що летять
Порухами різкими нашого дивного цього життя.
Твоя любов як туман, що падає на гілля вишні,
І птаха літає у зимовім білім узвишші.
Ти все знайдеш, до всього прийдеш, повіриш у блакить
І сукні Зими такі непостійні як сонце і зірок мить,
Вона може ходити в снігах і алмазах, а потім
Заблистить калюжами, дощами і сонцем жовтим.
Гарячі її руки, бо холодом наповнена її сила,
І вона може гладити ніжно, а може обіймати сильно,
І не відчуєш поцілунок Зими на своїх устах чи чолі,
І падають краплини дощу, і застигне іній на гіллі.
А потім подарує вона всі нові слова і нові миті,
І затанцює танець палкий закляття, що защемить
Твоїм життям, а потім повірить в красу кожного дня, прикриті
Очі її туманами і снігами такої дивної Зими.
Вона може бути злою, а може і радіти,
Намалює на вікнах троянди чи інші візерунки-квіти,
А потім до тебе доторкнеться блідною рукою,
Засміється крізь смуток, посмішкою легкою
Сповнені всі дні грудня, що зима зачарує,
І достатньо такі мрійливо напише в дивній порі:
Моя надія і віковічна мрія... Подих затамує,
А потім дихне морозом, обхопить руками три зорі.
І зірки ці для неї стануть полями і дорогами,
Вона освітить ними свій нічний шлях,
І якщо всі думки її були такими суворими,
То доброта все ж таки в серці ще жила.
Вона наповнена грою, небезпекою життя в поєднанні
Світання і ночей, що приходять теплим коханням,
А потім засумує, напише льодом зустрічі:
І погляне сумно у твої сірі вічі...
11.12.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765400
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.12.2017
Знов у грудні настала відлига,
І вже не так холодом пече,
Вітерець повіває не тихо,
Сонце цілує вишні плече...
Там, де міць, де зорі встали рано,
Ще коли вечірня благодать,
Тобі слова прошепче кохання
Навіть навчить природа кохать!
І чому сумуєш ти даремно?
Адже ворони і то – снують
Між домами, шукаючи... чемно
Темну і дивну пташину суть.
Ти зустрінеш зірку вечорову, –
Так тобі буде полум'янить
Тим шелестом першої любові –
За зимою чути хід весни...
Хоча лише перший місяць зимній,
Ще снігом недавно замело,
Вже розтало, холодом остине
Щире звичне осені тепло.
І чому настало трішки тише,
Адже вітер гнеться і горить
У руках сніжинка і на вишнях
Капає вода – зимова мить.
Ми підемо стежкою до дому,
Згадуємо літечка тепло,
Холодно, хоча не так в цілому,
Мрієш, що весною – у село...
І коли розквітнуть вишні п'янкі,
Яблуні роняють пелюстки,
На полях – в зелене вбрані маки,
Пахощі весни такі легкі!
Ти побачиш, пісня залунає
Ластівок – весняних цих пташок!
Адже на Землі й зимою раєм
Нам здається зимній холодок.
09.12.2016./12.01.2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017
Сонце світить на небосхилі,
Грози небом мов заворкочуть,
Далечінь тривожної сили
Все ж погляне з ніжністю в очі.
Ти бажаєш, щоб блакитне небо
У собі тримало бурю життя,
Там — любов несеться диким степом,
І біленька квітка — як сум'яття.
І вона розквітне надією,
І таким чуттям достеменним,
Ти промовиш, серце зігріє
Справжній сон і мрія натхнення.
Повіриш, що прийде любов:
До матері і до родини,
Коханій рідненькій промов:
Що любиш як сонечко сильно.
Родина — весняна мрійливість -
Вона з тобою, де б не був.
Горнеться світання красиве,
Натхнення словечка почув.
Родина твоя завжди з тобою,
І рідна земелька — у жменьці малій,
І мрією володіти живою -
Завжди ти з нею, у місті й селі.
І де б ти не був, рідненькі журавки,
Ластівочки, горобчики, стрижі -
Згадають вони про червоні маки,
Криваві сльозинки небес й душі.
Не бійся, тривога спочине,
Надія вернеться земна,
Єдиний, коханий мій сину...
Тобі прошепоче земля.
Моя солов'їна країна,
Де б я не був, завжди з тобою,
До тебе горнуся так сильно,
Ти пахнеш любистком й вербою.
Немовби барвінок — є твої очі,
Як колір кохання й світанку,
Притиснеться легко і заворкоче
Життя дивовижності ланком.
29.08.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763373
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2017
Летить вітер, пісню шепоче,
Заглядає в твої ясні очі,
Гомонить усе про життєве,
Хмарки линуть на небі рожеві.
І доноситься грізна мелодія,
І повіяло ніченьки холодом,
А на ранок туманом розтало,
Заворкотало так... повчально.
Тепло-тепло віяло днями,
Наповнялась місцинка дарами,
І чарувало небосхилом,
І любов твоя в серці ожила.
І все дарують тобі поцілунки,
Та наповнюються зеленю луки....
І для тебе співають тумани,
Любов твоя щира і гарна.
І співають тобі ранкові
Такі легкі таємничі зорі.
І знов відкликнеться любов'ю,
Зачаклують хмарочки прозорі:
Володієш ти словами на повну
Тою силою діброви сьогодні.
І донесеться плач щирий дощу,
І ти таємницю дня відчуй.
А на ранок теплом повіє,
І розквітне серпнева надія,
Прихилиться до тебе серцем,
Погляне так у сумне озерце.
Доторкнеться сльозами і холодом,
Вона сном заволодіє молодим.
Розкаже надія все про диво, -
В хмарках приховалось журливо.
Летить вітерець, грає теплом,
Любов'ю твоє серце ожило.
Затуманило, зачаклувало
Без гніву й душевного жалю.
І несеться твоя пісня стокрила,
Що всіх до себе трепетом схилила:
Ти моя віковічна надіє, -
Я живу, я мрію, волію.
21.08.2017/12.01.2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763370
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.12.2017
Ми віримо у силу світанку, пригорнуть нас вічності сни,
Ти мені говорив, що востаннє повіримо в силу весни,
Говорив ти мені, що забудеш - нічну мовчазну синяву,
А я лише так до тебе горнуся цим днем немов наяву.
Чому ти сумуєш безтямно? Невже в сумоті ці слова?
Одне почуття лиш страждання, коли я в ночі жду одна
Те місячне холоду сяйво, що гнеться і проситься - "стій" -
Чекати несила - я знаю - той місяць так знову не мій.
А тиша поглине мовчання, не чути вже шурхоту зливи,
Одне на душі лиш страждання - до рання - шепочуться ниви,
До ночі - погрозить знов степом й відкриється дике вітання
Вітерцю південного тихо, немов не спочатку - востаннє.
24.06.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2017
О чувствах я говорить не буду, долго о них молчала,
Если ты поверишь в чудо, то узнай, о чем я страдала.
Если ты узнаешь мой голос, поверь, что лето вернется,
Что пшеничный колос заколосится, июнь обернется.
Если небо попросит молчать, птицы опять в лесу темном
Будут петь, может – кричать, о чувствах, что тебе я напомню.
Забыла, что зовут молчаньем, а что – голос темной боли,
Забудь ничтожны страданье, оглянись – пшеничное поле.
На поле – васильки и маки, на поле – косари пашут,
Манят их лесные мавки, манят их тревоги те наши.
На поле – березы и терны, на поле – поет соловей,
Наши души – и в горести темны, нет души скрытей моей.
Нет души тайнее моей, а что ты в ней увидишь, скажи?
Только мне – и грустней, веселей – только ты – душой дорожи.
Только скажи, мне напомнив, что запряталось в тернах веков?
То, наверное, желанье погони, то – аромат цветов.
И опять – васильки-маки. Опять – опустевшие села,
На земле – зерна от злаков, а тебе – и нет тут удела.
Что сказать? Земля опустела. Что молчать, душа говорит!
Возвратившись в родные села, вспомни ты, как сердце болит.
02.05.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706164
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.12.2016
Она была кошкой, белой,
С белыми ушками, белым хвостом,
Она была кошкой смелой,
Даже билась с бродягой псом.
И однажды прекрасным утром
Пришла кошка вдруг не одна,
Она слышала о времени мудром,
Она была привычке верна.
Времена - никому врать не надо,
А верить - только своим.
Три котенка возле нее рядом
Приютились, днем этим одним.
Только шел человек не хороший,
Что не любил ни котов, ни псов,
Забрал котят, а кошку калошей
Подкинул вдруг, а сам - ушел.
А кошка бежала за ним не глядя
Ни на что, даже на дождь,
Только чтоб быть с ними рядом,
С детьми своими, им помочь.
Спряталась за куст, пока в речку
Человек котят ее бросал,
А когда ушел - в большой спешке
Котят своих стала спасать.
Котята голодные, продрогли,
Но для матери милее нет,
Она была кошкой не строгой,
Но почему ее судить ведь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578868
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.05.2015
І
Впізнай мене серед тиші забутого ранку,
Буду йти я безоднею мрій і пітьми.
А душа - душа згорає вуглиною до... останку -
І так дивно зустрілись з тобою тут ми.
Ти йшов - дорогою прямою додому,
А я бігла як випущена кудись стріла.
На коліна упала, відчувши жахливу утому,
Ти подав мені руку, взяти її... не могла...
Приспів:
Чому так трапляється - душі зустрічаються і... розставанням
Проляже дорога їх першим суцвіттям журби...
А серце наливалось надбитим журливим коханням,
Тобі я шепотіла - покинь мене, та не йди...
ІІ
Тобі я руку не простягнула, завмерла,
А очі блакитні налились слізьми самоти.
І сльози, неначе безодні закоханості перли,
Ми удвох в моїх мріях будемо іти.
А сльози, немов кришталеві перлини,
Покотились додолу, впали, застигли.
І пісня з душі соловейком прилине
До уст твоїх, назву тебе - милий...
До уст твоїх, та бути не разом.
Ти не мій, а чи будеш моїм цим часом?
Соловейко співає пісню щасливим хвилинам,
А душа до тебе моя знов прилине...
Приспів.
08.10.13.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2015
Чому ми не плачемо сльозами прощання?
Та невже ми забули це слово - прощай?
Лише чую я тихого степу вітання,
Прийшла осінь уже у наший рідний край.
І затихнуть ріки, і замовчить синява
Прірви небес, сонця, дива і гонитви.
Ніч прийде, знову наситить степи темрява
Передостанньої із літечком битви.
Ніч прийде, ти її більше уже не проси
Відійти у спекотні літа блакиті.
На руках лише відгомін роси і краси,
Забуваю прекрасні ранкові миті...
На руках лиш відгомін духовності й тиші,
Коли вітер підніме листок для душі
І десь в душах гармонія дивом напише,
Що не все в ніч іде, так мені напиши...
І на листках зеленого бересту мрії, -
А їм ще так довгенько летіти в туман,
Забуваємо весни не скорі події,
Бачимо осені легкий тендітний стан.
Осінь прийшла, чарівності, ніжності пташка,
Кинула щедрість на дивні злені дуби.
У її вінку - сонячні жовті ромашки,
І тиша прокинулась від її ходьби.
У її віночку - і майори, і трепіт,
Чую я шепіт, літньо-чистий я шепіт...
Ми забуваємо, і прагнемо, прагнемо...
І ранкова літня блакить
Так не зупинить
І осінню ходу, і тишу, і вроду
Жовтого листочку і вранішню тишу
Більше не чути, вітерець мрії колише...
07.09.13.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552620
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.01.2015
Мы как те две бабочки - летим на свет, и наш свет - в нашем имени - нежность и лёгкость, и наш свет - в влюбленности и любви. Посмотри на меня, что ты там увидел? Мрак грусти или темнота печали... Я не грущу, о нет. Все легко и просто, лишь невозможно вспомнить небытие, где мы вдвоём иногда пребывали ещё теми бабочками. Ты и я, печаль и грусть, любовь и нежность. Раскрой свои чувства, раскрой свои мысли - и ты увидишь - впереди тебя существует прежний мир, а позади меня - разочарование в простоте.
Ты меня не видишь, так и не надо, ты меня не слышишь - услышь, если все так просто, почувствуй, если все так сложно - забудь, Но вспоминай те небеса, под которыми порхали мы вдвоём.
Если мир перевернется - что останется? Один полумрак надежды, а надежда там, где нет недостатка света, но нет того, что зовётся - любить. Если ты надеешься, а не знаешь, значит невозможно провести грань между ложным и наивностью, простым и тем, что скрыто от ума.
Котёнок свернулся в клубок и его ничего не тревожит, но если только вокруг не зима - тогда он на миг скрывается от своего существования. Посмотри на ребёнка, по его лицу текут слёзы, от обиды, горести или от непонимания. Иногда и я чувствую себя тем ребёнком, которому сложно сказать, что он чувствует, или о чем он мыслит. Посмотри на меня - что ты там увидишь? Свободу или неизвестность, а неизвестность от того, что я не знаю слов любви, а слабость от того, что свобода моя не от нежности, а от честолюбия, а твоя - дружба и чистота.
Мы слабые, когда нас что-то сдерживает, мы глупые, когда не знаем всего, тогда в чем же наш смысл - в существование или в жизни? А жизнь так далека от идеала! Что иногда хочется вернутся на распутье и прошептать: а оно тебе надо? Надеяться, жить, страдать, чтоб потом оказаться на смертном одре, когда тебя даже не протянет руку твоя любовь, ведь ты не веришь, что существует она - одна лишь взаимность и дружба, а дружба не может перерасти в нечто более - это будет всего лишь привязанность.
Помнишь, иногда становится грустно, когда ощущаешь всю нелепость положения. Ты и я - мы две бабочки, которые летят на свет, но почему-то попадают в огонь. Мы горим в огне наших чувств и нам становится все одно - кто мы - в этом мире изменений, где нет счастья и где есть только мысли - оно должно к нам прийти - наше счастье и наше мироощущение. Ты видишь мир не так, как вижу его я. Я вижу его в мраке, а ты - в светлых ощущениях доброты. Поэтому нам никак не быть вместе. Просто ты с другого мира, где нет выси и покоя, грусти и унижения, где есть только мы - две бабочки раненной тоски, что запрятались под белые крылья влюблённости и хотят выйти на свет воли, свободы и независимости, и не быть больше под опекой.
Так почему нам суждено молчать? Дайте воли словам и я вам скажу - не все в мире тленно, есть что-то и для нас - для свободных людей, а точнее - для каждого из нас, для каждого, кто ещё верит в свет, и в сердце которого ещё не запрятался мрак заблуждений.
Мы вольные жители нашей планеты, мы вольные люди нашей Земли, мы ходим по земле, живём воздухом и духом вечности, так почему нам не спросить - что есть век, что вечность, а что - человечность? Век там - где нет грусти, грусть там - где одна вечность, а человечность должна жить в твоём сердце, а скороспыльчивая любовь бабочек в твоей душе.
22.06.13.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546303
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 25.12.2014
Я видела, как несутся ручьи,
Как ловит их ветер шаловливый.
Но только сказку новую начни,
Поступью легкою идет ливень.
Но ведь, возможно, только есть зоря –
Ничего не помнится за гранью.
Когда улыбка грустная твоя
Обрамляла губы мечты ранью...
Когда мечта прошептала, знаю...
Я знаю все... – Она мне говорит.
Не далеко от берега, тает
То облако, и где мечта молчит.
Весна пришла, мы ее дождались,
Только вновь с утра опять идет снег.
Но возможна – только весны шалость,
А может, – предпоследний зимы смех.
Весна пришла, только не привычно
В тепле быть, когда земля холодна,
Я вижу, что за яблони вышла
Весна, как и цветок – она сильна.
Только гром гремит и гонит тучи
Ветер, что не желает быть теплей.
Что хуже, когда снег, и что лучше?
Хуже – когда день становится злей...
Погода сделав шаг необычно,
Что снег растаял снежинкой в поле.
И люди, верю, вспомнят о вечном,
Увидев первый лист на тополе.
02.04.13.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545614
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 22.12.2014
Розігрітись вже не можливо
Під подихом ранньої весни.
Ще віриш ти у своє диво,
Коли ще бачимо цвіт лісний...
Весна! Так дивно згадувати
Тебе у червневі хвилинки,
Як в травці блистять намистинки,
Цих маківочок білуватих...
Коли спересердя зіб’ється
Весь ритм. І не захоче весна
Прийти. І чи не повториться?
Ця Весна? Тендітна і чесна.
Прощаєш ти... Кого? Не простиш
Примхливі мари, - не впізнали...
Колись ти у жалю́ пригостиш
Серця у розбитім кришталі...
22.06.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408417
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.03.2013
Бажаю я жити, де й друзі є поряд,
Бажаю сміливою бути, адже
Дарована скромність зорею чи Богом,
Зорею вечірньою... Знаю лише.
Зоря вечора завжди горіть буде,
Почується зграя птахів журавлів.
Покличу я землю як раєм, відчуте
У полум’ї диво, яке сотворив.
Палаєш ти, душе! Палаєш яскраво!
Закоханим стало щоб жарко в цей час.
Душею зігрієш, теплом ніжно бавиш,
Чи «срібними» віршами – віршами чар?
Немов ланцюжок що прикрашує душу,
Але не кажи, не кажи їй: мовчать.
Адже я у віршах скажу і зворушу
Більш краще, ніж рік або два. У очах
Є докір? Як дивишся любляче, навіть
Запитуєш серцем, священно-живим.
А небо вирує в палкім океані,
Як серце дарує цей зоряний вірш...
17.11.2021 / 11.12.2025. 17:03.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2013
Так тихо і раптово ще ніколи не було. Ніч покрила тиша, все затремтіло, впало, осунулось, не існує в цім світові відчаю, не існує і небезпеки. А як же життя? Життя вічне і невпинне. Не тому, що все на світі кінчається, не тому, що все і продовжується знову, просто ми зустрічаємось, щоб потім зустрітися знову, щоб потримати друг друга за руку, доторкнутись до каштанових кіс і довго задумуватись над вічним питанням: якщо життя існує, то для чого? Для кого ми живемо. Ми живемо не для себе. Так чого ж шукати, на що надіятись, чим жити? Вірою? Для кого? Для світла чи для віри? Для темряви, в якій немає місця поцілункові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398412
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.02.2013
_________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398409
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2013
Небеса, а за ними – йде ніч,
Приховається й Місяць за схилом.
І шепоче: «Тобі помогти?».
Сонце затишок як полюбило.
Час, що ріками враз протече,
Я бажаю спитати на хвильку.
Тільки час – чи волошка ночей?
Не чекає бо вітер й чар квітку.
Небеса проказали в журбі:
«Ні, ні, ні...». І мені повторили.
Хочу жити життям у тобі,
Небесами скільки літ? Чи окрилиш?
Тільки ластівки милі життям
Цю миттєвість, напевно, приручать.
І закохана пташка бо та –
Не зловити її... Воля – участь!
Завирує метеликом час,
Все охопить собою сьогодні.
Усміхнеться чи втрата, вдалась
Щастя усмішка – чар переможних?
Хуртовина всміхнеться тобі
Чи степи, що південні і літні!
Так, капризна сміливосте, ти:
Твого імені більш не зустріти.
21.07.2010 / 12.12.2025. 16:18.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2010
Поет не боїться примхливої Музи,
Яка не шепоче... однак.
Боїться останньої крапки, що мружить
Поезії погляд – як знак.
Бо серце поета... й себе не обмане,
Давно вміє як говорить.
У світі реальному – тісно коханню!
Журливий поезії цвіт.
Але в цьому світі його не згадають:
«Поет? – Я не знаю його...».
Де натовп, повідають говором тайну:
«Бо згаснув поета вогонь...».
Давно?..
Було це відколи?
В минулій весні.
У розпачі й гніві він спалює вірші,
Ночами безсонними (може чи ні?)
Хотів і не міг себе творчістю втішить.
Навіщо ця мука? Поет чи не може
Спокійно стезею іти!
Бажає і сну, і фантазій! Дорожче
Везіння – поезії див?..
Поет сумував, сумував – і огранив
Від себе реальний весь світ.
І вітер сичав, і хмарини, що ранні,
Й думки дарували політ...
«Навіщо бо жив?
Страждаючи в муках.
Навіщо бо жив?
Як пишуть лист руки...
Уже не відчути гіркої вини...
Згасають вечірні уже ліхтарі.
Червень 2010 рік / 10.12.2025. 17:50.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2010
Можливо, зовсім не така є,
Якою бути хочу я.
Можливо, втілена в зірках я –
Куди несе нас течія?
Можливо, небо чистим стане
Й таким далеким день за днем.
Можливо, з чистого листа ми
Змалюємо життя вогнем.
Та небо, як завжди, далеко,
Чорнил не вистачає вже.
Я легко йду! Вирує спека.
Вже не сумна. Так не бентеж.
Аби у відповідь всміхнутись
Й парфуми в сумочці лежать.
І половинкою щоб бути
Твого сердечка? Як душа
Оману не жаліє зовсім,
Тоді і серце – втілить грози.
Навіщо дарувати просто
Жахливі і пусті слова?..
І про життя й любові Космос
Нам говорити. Відчувай.
Думки ночами яскравіли,
У Сонця день – й жасмину тінь.
Чи приховати квітку білу
В своїй долоні... Золотій?
Як радять нам: запам’ятай ти
Той день, коли не вірив в час
Душі людської, повертатись
У втрати час? Навіщо? Враз
Слова оманою яріли,
Немов брехливі ці слова...
Покари чи залізні стріли?
Душа як чиста і жива.
Як помилятися не варто,
Лише горіти і палать.
Адже у сьогоденні – втрати
Уже немає, як земля
Бажає нас любити завше,
Не варто нам втрачати дар
Ясної віри, серця чаша –
Спокуса чи хвала. Вертай!
Не знаєш, потім що настане,
Любили люди як усі,
Ті люди, що ріднились! Навіть
Дарують вирок – тільки сіль.
Який не признаний тобою!
І досі вітер у журбі,
Аби схилилась головою
Журба – не вирок і не біль.
Коли світає небо – сяйво!
І суд уже настав. Настав.
Злочинець усміхнеться жваво,
Щоб замовчати. Світ згасав.
І небо більше не сумує,
І голуб до голубки вже
Не гомонить. Квітки й минуле,
Ті білі квіти, що заснули,
Які випробують... лише?
Які покарою зігріли,
Як неземна або земна
Прекрасна чистота – квіт тіла...
Пробачення чи варто в днях
Нам проректи?.. Скажи. Однак.
28.06.2010 / 11.12.2025. 16:44.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2010
Я візьму твоє серце в долоні,
Вип’ю смуток яскравий, минулий немов...
Як любити лише, то сьогодні.
Не підемо нікуди. Без передумов.
Бо призначення Зірки – світити.
Не світи їй, бо справжнє чи Світло?
Як любити лише, то часи – не межа:
Чи минуле, майбутнє? Можливо.
Як любити лише, то в коханні душа
Подарує чар вірності – диво.
Що слова? Говори?
Бо слова – віднайшла
За миттєвість до Сонця... Вродлива!
Як любити лише, дарувати себе,
Повертатись в миттєвості щастя.
І ніхто не замінить хмарин голубе
Небо в зустрічах: «Любиш, найкраща!..».
24.06.2010. 10.12.2025. 18:17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2010
О, не журися! Навіщо журба?
Плакать не варто бо у надвечір’я,
Знаєш, бо доля – єдина, й життя,
Наше життя, сім вітрів де все віють.
Що ще сказати? Як відати нам
Інколи складно або – несуттєво.
Щоби час літній відчути, однак,
Вечір приходить – й душа одкровенна.
2010 / 12.12.2025. 16:21.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2010
Біла ти конячко,
В очі так поглянь.
Зошит – не задача,
Слізка чи весна.
Знаєш, нагадаю
День
Тобі і ніч.
Варті ми бо раю!
Допоможу. Ні?
Біла ти конячка,
Грива біла – бо.
Ти надія й щастя!
Страх – ні? Бо любов!
Трепетно ти лижеш
Руки, любиш сіль.
Будемо найближчі,
Кров – буття грози.
Біла ти конячко,
Чи підкови – страх?
Де свобода? Лячно,
Вільна чи зоря?
І алмазні будуть
На ногах підкови.
Морок чи забути?
Як бажаєш волі...
Біла ти конячко,
Дивлюсь знову й знов
Я на тебе – вдасться
Й не одна – в любов.
Ти дарунок бога,
Вірний бо тобі.
Не сумуй! Тривога
Й хмари, й голубінь.
Біла ти конячко,
Так пробач мене.
Зошит – не задача,
Не одна. Сягнеш.
Більш нема турботи,
Воля і трава.
Сіль бо лиже ротик,
Любиш бо! Права.
Біла ти конячко,
Тре тебе хомут!
Біль відчуєш. Бачиш?
Весну чи зиму.
Біла ти конячко,
Кажуть: на тобі
Вся вина! Найкраща
Тільки ти. У бій!
Біла ти конячко,
Спокій забувай.
Степ вже ковилою
Бджіл дарує рай.
Переливи пташки,
Як проснешся ти,
Сміх почуєш! Тяжко
У неволі. Тиш.
Всі переконання –
Це свободи час.
Вічне чи кохання,
Що врятує нас?
Будеш ти служити!
Бо кумир – лише
Ідол. Час сніжистий
Чи весна вишень?
Біла ти конячко,
Смуток чи журба,
Чи життя присвята?
Не журись. Хіба!
Біла ти конячко,
Ти проснешся знов
Вільною – і щастя:
Милість – й це не сон.
Біла ти конячко,
Так несись в степи.
Загадка чи щастя!
Волю полюби.
Бо ніхто не зможе,
Мовби я любить
Коника – дорожче:
Волі щирий світ.
25.01.2025. 12.12.2025. 15:26.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2010
Я сиділа мовчки / і гортала книжку,
Раптом в час ранковий / Муз до мене сів.
Хлопець він капризний,
Женя чи Мишко він, –
Крилами своїми
Поряд тріпотів.
«Усміхнись, красуне!
Бо тепер єдині.
Як вода, повітря
На життя стежині.
По дорозі йдемо,
Ти ідеш зі мною,
Ніжу одкровенно
Я тебе порою!
Ми повірим в диво:
Бачити повинні,
Що люблю вродливо
Лиш тебе я нині!
Ми побачим диво!
Обіцяю, квітко!
Встелю норовливо
Квітом стежку в літо.
Тільки, мила, вір бо,
Будь лише зі мною..
І щасливі ніби
Будемо в любові.
Тільки будь зі мною!..».
Крилами ласкавими
Ніжно тріпотів.
І в душі мов чарами
Чувся ніжний спів.
Дівчина красунею,
Виросла як, стала.
Світить небо струнами –
Тільки не кохала.
«Я тобі дарує квіт
Поетичний – й пісню!».
Він прохав любити вись –
Дівчину. Невтішно
Він прохав – слова в любов
У листах бриніли.
Чи слова – лише бутон:
Чи Амура стріла?
«Так даруй це літо,
Спеку подаруй.
Я прошу привітно,
Та мовчу... Зорю
З неба чи прохаю?
Що несу взамін?
Постіль чи – квіт раю
Сну, жаги весни?
Усмішку дарую,
І за все пробач.
Віршами цілуєш,
Не журись. Хіба
Серце розквітає
У сонетах знов,
Щоб для нас світання
Втілило любов!».
На плечах – лілея,
Голос затремтів;
Вічна їхня мова,
Діалог в житті.
Вірити у силу
Весен-почуття,
А взамін – дар-крила
І зимовий дар.
Квіти запалали,
Усмішка несе
Мрії світлі далі,
Почуттєвий сенс.
Щоб злітати в літо
Ніжності й навік
Мріями зрадіти:
«Мій душевний світ...».
«Вибрала тебе, як творчість!
Не душі тягар
Ти для мене. Серце хоче
Вірити в літа,
Де цвіте любов як зірка
Всесвіту мого,
Як півонія й нагідка
Чи душі вогонь...
Як конвалії весняні
Вірили в красу
Життєдайного кохання!
Не в життєвий сум.
Як серця в цей час злетіли
В сьомі небеса!
Чи дев’яте небо – білий
Всесвіт? Не згасай,
Не тривож мене, навіки
Дар є твій в мені.
Є твоє холодне Світло!
Крила білі й німб.
Ти листи мені напишеш,
Я читаю всі листи.
Як цвіли весняні вишні!
Всі романи втілиш ти
У красу поезій Муза!
Я любила завше, Муз,
Наші вірші. Наша дружба –
Мудрість. Промінь не тамуй
Сонця денного... Навіщо
Ти чаруєш й пишеш, пишеш?..».
Поряд наше є натхнення,
Зошити та ноутбук.
Чи чарує сила неба?
Чути музику... Чи звук.
Голос Муза – надихати
На романтики світи.
Все життя аби писати!
І кохання віднайти.
03.04.2010. 11.12.2025. 15:49.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2010
Знову прокинусь... відроджена мовби,
Знову я стану... як інша немов.
Та не потрібні... нам інші дороги,
Прагну як бути з тобою в любов.
Кожен закон непростий, та не звичай.
Кожне життя, що є спите до дна.
Буду навіки я вірною – кличеш:
Вірною я є для тебе, однак.
Тільки не звично на стезі як осінь
Листя жовтаве нам скинути враз.
Небом й Зорею проснуся. Здалося?
Тільки найперша! Не друга в цей час.
Слово, що перше. Або дріб’язковість.
Знаєш, обмеження в крові кипить.
Це є страждання... Життєве? Розмову
Не прокричати – люби. О, мій світ...
І не обмеження, і не надміру.
Я королева уявних світів.
Бо всі закони земні – як до вітру
Досі не звикла. Мені говорив?
04.06.2010 / 10.12.2025. 18:03.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2010
Ранок зимовий – журилися сила,
Сніжна зима почуттями любила...
Голос дзвінкий, враз почуєш який,
Рідний-єдиний! Де сніжні стежки...
Ранок зимовий. І слізка розтала.
Слізка упала. Зоря як у далях.
Що в небесах... Коли ми – на землі.
Буде не складно нам. Іній і лід...
Чи зрозуміти? Або відпустити?
Полум’ям вічності втілити світло
В небо журливе,
Журитися – ні.
Жити – вже диво:
Тобі і мені.
Ранок зимовий, чому у печалі?
Шарф огортає долоні... Як чари?
Вічно кохала й навік полюбила
Зірка моя – віковічне світило!
Ранок зимовий. Я прагну сказати:
Небо і Сонце прохати нам варто.
Так відпускай смуток благополучно...
Як спалахнули алмази в каблучках...
Полум’ям крові чи смутком блакитним...
Бути з тобою – любити і жити.
У почуттях – хуртовина, в домівці –
Затишок й спокій... Мій любий. У Зірці...
Небо ясніє, жаліти серцями,
Щоби кохати – навіки, нестями.
І пробачати! Не відчувай
Ранок зимовий. На мить прощавай!..
24.01.2010. 08.12.2025. 16:33.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2010
Кохання прийде пташка як, зоря,
Вона огорне крилами... й піснями.
На небі, на землі – вона і я
Є поряд з нею: щоб любить нестями.
Кохання прийде днем, неначе ніч,
Вона повірить в шосте відчуття.
Кохання прийде... вічністю весни,
Забудь всі жалі.. Ні, не сумно! Так.
Любов прилине крилами вогню,
Огорне шаллю плечі й сподівання.
Вона з'єднає нас! Навік люблю,
Вона зігріє віддане світання.
Любов прилине – ні, не попроси
Вернутися в дитинство! Що далеке.
Любов прилине святом в час... весни,
Даруй пісні для неї! Мій поете!
Вона... Одна... Весна... Що тане...
І тане сніг, й минає день.
Тебе... Й себе... Й усіх... Й кохане:
Бажаєш бути поряд... Де
Вирує сильна сніжна хуртовина,
Прощайся з небом... Ні, не назавжди!
Єдина подруга. Твоя єдина!
Для мене рідний ти... Навіки ти!
Ти бережи прекрасне шосте відчуття,
Яке розквітне в Темряві неначе.
Від смутку до сп'яніння мрій... Злітай
Листівкою берези – листя вдачі.
19.02.10 / 08.12.2025. 15:42.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2010
Як пишуться вірші,
Неначе дня рікою,
Коли кохання ропще в небеса.
У час: цим смутком, самотою
Кохання вже нема − і ти сама.
У радість би обману
Поглину́тись.
І поглядом,
Якого вже давно не доторкнутись...
___________________________
Как пишутся стихи...
Они рекою льются,
Когда влюблён...
С небес нисходят
В час, когда тоска и грусть...
Любви уж нет... и рад бы обмануться
Я взглядом этим... который мимо... пусть...
(автор: vam)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173105
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010
Знаєш, крила не складно нам скласти... Як навпіл,
Знаєш, варто боротися, знати – що далі.
І долоні у крові, й слова – є печальні,
Ріжуть зорями вічними. Стріли бо з нами!
Чи спокійно? Не чути душевності спокій,
А фортуна – миттєвість – всміхнулась мені.
Не потрібні жорстокості вічні уроки,
Чи потрібне світання, чи спокій ясний...
Бурі, бурі! Пробудження взнати
Вулканічної лави, не чули яку.
Стріли, стріли! Поринути варто,
Адже ціль не пуста. Ціль життя й маяку.
Чи потрібна любов величава?
Залишитися хочу з тобою.
Я хотіла ввік бути з тобою
Аж до гніву в поезіях-чакрах.
Тільки спокій не ранить тебе,
Гордовито глядіти не змусить.
Ти – тайфун, ураган, голубе
Небо сяє в очах як спокуса.
Пригорнусь, напишу я про добре,
Зрозумієш уперше в цей час:
Я палаю у полум'ї... Морем
Я до тебе прилину. Здалась!
Ми є рівні. Як Сонце і вітер;
Камінь й навіть моє співчуття.
Будем поряд. Ти темний і світлий,
Ретроградна Венера бо я.
Подивися ти в очі. Оглянься душею!
Й білі плечі вогнем золотим спалахнуть.
Це є спалах зірниць. Бо яскраву лілею
Я тримаю в руках – дар й неначе весну.
І думки всі твої – невагомі капризи;
Небосхил мій... до тебе все ближче – й до нас.
Я розтану... Злітай! Як метеликом висі.
Не потрібен цей спокій в поезії час...
Не запитую я, що було – повернеться.
Забажаємо жити, –
Де ти? Рідне серце?..
Чи в думках – буде світло,
Зовсім ти не проста!..
Тільки знай, не потрібен
Спокій нам... Прочитай!
24.01.2010 / 08.12.2025. 16:09.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2010
Я не звертаюся до всіх,
Я не звертаюсь до одного.
Ви бережіть веселий сміх −
Хай буде менше, ніж нічого.
Ви не втрачайте обладунки
Прекрасних крил – і спис і меч.
Серця ятрять, як поцілунки,
Що припадуть вогнем до плеч.
Я не звертаюсь до одного,
Я не звертаюся до всіх.
Тобі кажу: іди в дорогу,
Стели рушник свій біля ніг.
Захисники! Захисниками
Бо бути – справа ця важка.
Коли душа летить пташками:
«І день, і ніч – і меч в руках...».
Я не звертаюсь до одного,
Я не звертаюся до всіх.
Аби прохати нам казково
І мир, і милосердя втіх.
Захисники! Так захищайте!
Бо ворог – нелюд віковий.
Й душа – поезії багаття,
Й зимова ніч – й день-самоцвіт.
Захисники. Слова прощання
Згадає хтось, згадає біль.
− Ти не чекай мене до рання,
Не зустрічай в гірке світання...
Напише воїн це тобі.
Адже колись його зустрінуть
І вибір, й страх і каяття.
Якщо любити Україну!
То дарувати їй життя?
Прагнуть, кличуть
Вибір, світ...
Юне обличчя!
Гибель не стріть.
Мовби у бруньці
Держава іще
Ніжно цвістиме
Цілунком вишень...
Адже не просто – «захищати»,
Слова ці зовсім не пусті.
Вже неможливо більш боятись!
Коли воюєш знову ти.
Я не звертаюсь до одного,
Я не звертаюся до всіх.
Нехай вертає шлях додому
В час Перемоги і утіх.
2009 рік / 12.12.2025. 15:02.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2010
Здаватись оманою, плакать дощем;
Втрачати й прощатися... Ніжності щем.
Адже починається
Вічний роман.
Адже починається
Диво оман.
І бути в ілюзії, мовив: «Чекай»,
Чекай-почекай, троянди в руках.
Навіщо журитись, втрачати й прощати?
Адже невимовно страждати... Душа ти.
Ілюзія шелесту, смуток відлуння.
Даруєш холодний (гарячий?!) цілунок.
На струнах заграєш.
Далека і близька.
Сьогодні згадаєш! Вогненна як квітка.
Ілюзія тління, ілюзія вічності.
Застили льодинки, долоні – світ ніжності.
Ідеш, відлітаєш за мрією ти...
Омана бажає в тобі віднайти...
Щоб шелестом впасти діброви і трав,
Згадати таємне, як небом ступав.
У грудях розтанула мрія зірок...
Іти до долини, де квітне бузок.
Омана чуттєвості, свято вогню, –
У чашу – кохання наллють. Я засну,
Як перше побачення втілить світання.
Давно нас нема, де буває омана...
Омана життєвості, дотик Зорі,
Це лід на долоні – журливо – горить.
Розтане бо він від тепла. Чи є сон?..
Це мудрості полум’я... Як в унісон
Два серця забилися... Тане це лід,
Коли у серцях – є довершений світ
Кохання, бо втрачена нині вона –
Омана ласкавості й дотику в нас!
29.01.2010. 08.12.2025. 16:54.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2010
Я чую невагомість,
Я відчуваю рай.
Довершеність: сьогодні
Мене ти пробачай,
Пробач, не випробовуй,
Мене ще почекай.
Дарую я розмову,
Як невідомість. Крах?
О, гордосте, пробач ти!
Любові небеса...
Не віриш чи? Найкращий.
Вина або весна.
Відлунням чи ясною
Враз бабкою злетить
Душа моя! З тобою,
Притягнеш як магніт.
Я знаю, що згоріли
У полум’ї лист.
Я знаю, що жаліла
Й слова – є чистий хист.
І невагомість думки,
Чи пустка вікова?
Бо що в тобі відчути?
Кохання відчувай.
О, вишуканість! Знаєш,
Пробач й усе забуть.
Закоханість – кохане
Випробування суть.
Як день минув, неначе
І рідний, і близький.
Сидіти поряд – краще,
І слухати казки,
Які мені шептала,
Освідчення немов.
І говорила, знана,
Що день минає знов.
Що сумувати будеш,
Учора пронеслось
Як за водою... Людям
Даруєш теплий дощ.
Ніколи не кохала
Ні вперше, ні навік,
І поряд ти ступала,
Бо іспит – склала. Вір!
Мене тримала, мовби
Цей поетичний дар,
Упала з хмар природи,
Зігріла як вода...
Відмінно іспит склала!
І креслила зірки
Як лінії кохання,
Життя і голови.
В клітинки проникала
Ця срібна тиш-журба.
Моя журба, журба...
І знала, не поставлю
Я крапку у кінці.
Озвуся: зорепаду
Дарую – небо-ціль.
Чи Місяця свічада?
Закоханість не жаль,
Бо гордості – дар, правда,
Сумує як душа.
Навіщо то кохано цілувати?
Навіщо любляче нам обіцяти?
Зоріє тільки сум.
Пробач, закоханосте!
Тобі слова несу.
Тебе я не шукала,
Ніколи не шукала,
Неначе перли в горсті.
Шістнадцята миттєвість,
Зимове потепління,
Стрічатись, так, пора!
Пробач, вишуканосте,
Пробач, закоханосте,
Бо любиш як зоря
Мою красу і трепет,
Бо в світі – не відвернеш,
Бо в світі – не відверті,
Тебе не знаю я.
31.01.2010 / 12.12.2025. 15:54.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2010
Сонце згоріло на сливовій гілці
І променіло в омані теплом.
Іскорки снігу – монетки на гірці,
Сяяли вічністю, душами, тлом.
Сонце палило ялини блакитні,
Холодно пташкам синицям – пурга!
Вітер вривався, щоб охолодити,
Щоби забули, зима що легка.
Холодно пташкам синицям – пурга!
Сині ялини – зеленими стали,
Плакав теплом
Мій впертий Зефір.
Йдемо в любов
Світанками зір.
Днем яскравіла
Полярна та ніч.
Серце щеміло
Любов’ю в мені.
Бийся ти, бийся... Але не розтрощ
Ключик до серця. Сніжинка – чи дощ!
Вітер вривається в ніжне обличчя,
Б’є усередину...
Вічністю... кличе...
Тільки даремно!
Й Темрява – синь.
Як одкровення –
Й зустріч весни!
Сонце згоріло, Сонце неслося!
Пташка синиця сиділа, здалося!
Рани, потоки –
Знову пурга,
Вабити спокій –
Знову зима.
«Думали, що я
Складна і проста.
Ніжно у щоку
Цілую життя.
Я понеслася, вернутись щоб знову!».
Плаче хурделиця! Сніжна розмова!
Ніжно й преніжно до рук доторкаюсь...
Вени! Сніжинки!
Вітру холодний.
Де ви ялини?
В білій природі
Вічні кургани...
Весна! Весна! Я бачу Сонце.
Бо зцілює мене весна.
Вона досяжна! І пророча.
Немає снігу – не стіна,
А за лаштунками – малюнки,
І стрічка кольорова, мов
Узори ласки – квіти – людям
Весна дарує знову й знов.
24.01.2010 / 09.12.2025. 17:07.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2010
Бережи, бережи життєве диво.
І настане, й настане сяйво враз.
І знайди ти перлини незрадливо,
І верни ти на землю теплий час.
Та не хоче тепло прислухатись,
Бо серпневою ніччю іде.
І не хоче вбачати, бо варто
У жасмині – відчуть дощу день.
Літо, літо! Куди ти злетіло?
Повернешся до нас як на мить.
Літо, літо! Невже полюбило,
Як в сердечку кохання горить?
Вітер літа як світло ранковий.
Чи одкаже на нашу розмову?
Приховалось,
Забилося, впало.
Як відчути
Поезії далі?
У цю ніч тепле дихання літа,
У цю ніч яскравіло як світло.
Бо чому ця є ніч так далека,
Чи розлючене літо в час спеки?
О, мій серпню. Мій місяцю рідний,
Як втрачати уперше чи ні
Дотик ніжності магії й нині.
О, мій серпню,
Мій місяцю рідний,
Скільки перл у тобі є у мушлях,
Приховались які... в наших душах?
2009-2010 / 09.12.2025. 17:20.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2010
Не в складності мистецтво −
В простоті.
Не в римі барвенство −
В звучанні.
І любо слухати оті
Рядки в пісеннім вбранні.
На хвилі підніме раптово
І замовчить.
У низ впаде це слово
І закричить.
Всколихне душу й зашумить
Згадка про ранки й ночі.
Гітара тихо забринить
Та говорить не охочі
Ті серця, пламенисті життя
І спів.
Ті думи, легенди, відкриття
Дідів.
Той сум і те палке бажання,
Що притаїлось і болить.
На тих рядках в своє сконання
Пощади не просить.
Загине все − уже нема
І ліній, і правди.
Мелодія раптом спливла,
Але лишилася без ради.
Нащо придумувать слова,
Якщо душі немає.
Навіщо буде ця слава,
Коли те не палає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167384
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.01.2010
Старая груша умолкла в печали, −
В ночи холодные она не спит.
Плодами не радует солнечны дали,
В листве приумолкла, − стоит.
Ей бы стоять одной среди поля
В гуще колос и мака голов.
Ей бы блуждать в перекотиполя
В поиске мечты и дивных миров.
Та груша стоит, − опадают ветки,
И браво ложится на землю синева.
Вроде бы свободна, та темные клетки
Кустарников дней - коля́т провода́.
Местами она взгрустнет и коснется
В розовую юность, в прозрачное детство.
К хозяевам своим нежно прикоснется
И шелест упомнит младого береста.
Но берест срубили, а груша осталась.
Хозяева съехали, − хата распалась.
Осталась груша одна... в свободе,
Та тая свобода все режет и режет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167235
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.01.2010
Трепетне крильце зів’яло в долоні,
Як та іскра − згасла назавжди.
Не передасться від матері доні
Купка секретів щирої правди.
То був метелик − небесне створіння,
Милий звірок в полоні надій.
Він загубився, як вугільне тління,
А воскреснути він сам не зумів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167231
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.01.2010
Прекрасний Ангел у цю ніч
Блукав у Місяця світінні.
Думки: «Навіщо бо мені?».
Вдихати кисень – неодмінно.
Якщо любити – присягнуть,
Кохання сенс – творити зорі
Любові вічної! Весну,
Весну творити, що говорить!
І лине Ангел Темний мій,
За ним – як скошені є трави.
Де він іде, там польовий
Дзвіночок сяє – вічні чари!
Не так зоря, як погляд все
Освячує стезю до дому.
Почується грози дар, сенс.
Чи тиша – досі невідома?
Бо тиша замість співу, як
Отрута чи вина, чи вістка?
Без жалю що шукати! Знак:
Вина пече – гаряча квітка.
До листя літнього припав,
Рукою стебел доторкався,
Й кору погладив. Бо хіба
Вперед іде – дарує щастя
Життя, назад іде – журба
Й загибель мовби, земле наша!
Віконце це, озвавсь вогонь,
Який здолів все небо темне,
Це світлячок блищить – бутон?
Чи силует – жде одкровення?
Було терпіння – і нема:
Чекати більше недоречно.
Хвилини впали, обіймай
Прекрасний досвіток, сердечко!
І вістка, поклик... Чи сурма,
Що кличе в бій! Й душа заб’ється.
2009-2010 / 11.12.2025. 16:12.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2010
Я буду в щирості прощати
І рвати кохання пелюстки.
А ти лиш маєш обирати,
Не знаю я, − де ти є, ти...
Моя троянда не погасне,
Я з неї не зніму прикрас.
Твій лотос − і простий, і страсний.
Хай поєднає доля нас.
Я квітка. Приманлива ожина.
Я дівчина, але і сильна.
Мені не прикро забувати, −
Колись прийдеться все ж страждати...
Навіщо? Обіцянки прикрі.
Були для мене німі, скритні.
Я таю, як денне стояння.
Так слово щемить «аж до рання...».
Я буду в прикрості склепати
Уста, покусані в крові.
Когось я буду обирати,
Але приснився ти мені...
У ночі. Сині, і пророчі...
Я бачу лице, бачу очі...
Це марево - знов згасає.
Тебе нема, а я вже є!
З майбутнього,
А я в минулім
Напишу щирості листа:
В зворушливім, світлім і чулім
В потьмарені буду чиста...
У снах лише тебе нахожу,
З епохи міжпланетних днів.
До мене йти, я вже не прошу.
У кронів волос мій посивів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167069
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.01.2010
Легке дихання грудей.
Невимушена свобода.
Я кокетка для людей,
Королева насолоди.
Невимушена постава заставляє калатати
Серце, наче та отрута,
Через силу не вливати.
Рука спорснеться: "Так, я хочу...",
Простягнеться і замре.
Дай реліквію отрочу,
До добра не доведе.
Вільна в всьому, навіть в смерті,
Не візьме вона мене,
Не дожене і слова вперті
Не зов’януть. Береже...
Ах навіщо мені слава, навіщоʹ мені печаль!
Ллється щирість через лави,
Гірка навіжена сталь.
Легке дихання не змусить
Щирим словом все просить.
Легке дихання примусить,
І не зможе відпустить.
Ця чарівність брів й очей,
Ягід сонця й насолоди.
Рання пташка для зорей
Невтраченої свободи.
Пустощі, гра і вітання.
Любов дивна − зустріч рання.
Знов прощання − на душі
Легкість раю. Вже чужі
Для кокетки вир гарячих, не придуманих речей,
Прикрість її днів незрячих
Необдумано тече.
Камінь трісне. Гнів проснеться, −
Легковажність підведе.
Хмара зливи пронесеться,
І омана все веде...
Легке дихання ледь шармом
Зарум’янить зір перста.
Десь забудеться заграва
Як веселка золота.
Тома впадуть в спраглі трави,
Підпис підведе яваʹ.
Не була феєра з нами,
Не залишилась сама...
Нічне диво угасає, і скрутились пелюстки,
Час приречений минає,
Розпрямляє всі витки.
Куди ділась леткість, пісня,
Де заграва небеснаʹ?
− Я була щаслива, дійсно,
Невимушена, страстнаʹ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166851
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.01.2010
Когда-то звался ты Парижем,
Сейчас − простой Кировоград.
Когда-то прилетали стрижи,
Но гнезда их побил злой град.
Ты расцветал в каштанах, липах,
И насыщался воздух мятой.
Но красота сказалась снятой, −
Мостов хрустальных нету в снах.
И в парках цвели анемоны,
И пары ходили под ручку.
Сейчас − одни только салоны.
И люди сбились в кучку.
И не живет уже как прежде,
Слова не скажешь тут невежде.
Все разбрелись по домах спать,
С работы сходятся не рано.
Им малышей не целовать, −
Они устали − очень надо!
Не веет свежестью жасмина,
Оборваны кусты сирени.
Прощается серая днина, −
И не отдохнуть спокойно в тени.
Было − пронзался чёрным лесом,
Широка степь не колосилась.
И нависает серость весом.
Как птица в клетке так забилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166839
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.01.2010
------------------------------
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166675
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.01.2010
В невагомості почуття, в невагомості дружби
Я здавалась б миліша,
Наймиліша ніж зараз.
Чи стискає життя? Відпускати – вже мужність?
І чекати найгірше,
Помилятись – не чари.
І повірити в диво
Чарівливого краю,
Де м’які є тваринки,
Мовби іграшки – вдарять.
І повірить, не варто? Проминути стезею?
Де щемлять не століття – тільки час чи натхненню...
Тихо, тихо. Заплаче
Ще медведик в ретязі.
Відшукати найважче у цім світі – нам тягу...
Дуже пізно і літо
Не вернути навспак,
Кінострічка привітно:
Фільм вирує життя.
Де журливий наш вечір, де ріка, над мостом
Сяє зайчик-дар – Місяць,
Та не крикне: «Ніч – двом!».
Літо, літо іде за весною,
Розчинитися в літі... з тобою.
Чи не віриш у зоряну казку,
Протягнути як зустріччю руку.
Тільки ніжності трепетна ласка,
Що стирає і запал, й пилюку...
16.12.2009 / 09.12.2025. 17:40.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2010
Цей квіт. Білосніжний квіт.
Так промов мені кохано, панно:
Я не знаю чи
Ти простиш, звучить
Пісня серця досконало, гарно
І дарує свій політ.
Не гнівись дарма, як прихилю я небо,
Двері зачинив, як відчув любов.
Я не знаю, чи
Вартий мрій твоїх,
Як вартуєш ти все життя. Мов Бог
Нам вручав натхнення – вись, земну планету.
Сповна будеш дум – всі думки: і усміх, –
І надіюсь я квіткою ночей.
Я не знаю, чи
Вірити в світ мусиш,
Чи відчути шарм? Золотих лілей...
Мрії. Ніжність мрій...
Вірити у кожну – прагнем так давно.
Я не знаю, чи
Ти згадаєш? Грій
Квіткою душі, найрідніша, знов...
Ти життя кровинка,
Ти мій талісман.
Амулету квітка,
Зустріч і зима.
Шовк впаде сніжинок – рідний і земний.
Я відчую нині
І побачу сни...
Я не знаю, чи.
Я не знаю – ти?
Найдорожча панно,
Слізка враз розтане.
Я не знаю: квіт білосніжний твій –
Квітне, та зів’яне, як зірвати мрій
Цей підсніжник гарний.
16.01.10/ 10.04.2025. 19:51.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2010