| Сторінки (2/117): | « | 1 2 | » |
За порогом растраченных лет
Не вернуть седины нам упряжку назад;
Сердце не спит, всё стучит и стучит…
И года мчат туда, где кончается сад.
За порогом растраченных лет
Веет холодом, старостью, новизной и теплом…
Нет ответов, исчез и запрет,
Вспоминается хохот под девичьим окном.
Мчат года в колыбель любви
И не страшен закат, нам теперь, уходящего дня
Гармония, вера, надежда царит
На душе молодца весенней поры, наяву – старика.
Вспоминаются дни, каждый шаг,
Каждая нота, каждый миг прожит душою не зря.
Греет душу семейный костёр и очаг
Либо проверенные жизнью дороги нам друзья.
За порогом растраченных лет
Есть секреты, вопросы и много ответов…
За порогом растраченных лет
Много правды, лжи, грехов и врагов.
За порогом растраченных лет –
Радость, покой, страстная есть и любовь…
За порогом растраченных лет
Ты – странник, загадка и вместе герой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281215
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.09.2011
Люблю...
Це скромно сказано й написано правдиво,
Люблю...
Це так відверто, чисто й щиро!
Люблю...
Тебе попри відстань, час та вітровії...
Люблю...
Ти - сонце й радість ранкової надії.
Люблю...
Звучить у просторі та часі лиш тобі,
Люблю...
Тебе я на яву і уві сні!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2011
Coś dziwnego dzieje się z twoją duszę,
Nie wiesz czego chcesz…
Wiesz żyć dalej musisz
Czekasz na miłość i ją spotkasz.
Ptaki wracają z ciepłych krajów
I słońce ciepło uśmiecha się do nas.
Kiedy przyjdiesz? Kiedy cię spotkam?
Kiedy już będziesz moją pociechę?
Biegnie gdzieś czas, nie zna końca
I płynie rzeka w niznaną dal…
Jak można nie kochać wiesiennych dni
W pięknej okrasie wiesiennych traw?!.
Авторський переклад
Любов
Щось дивне відбуваєтьсся з душею
Сама не знаєш, що ще тобі потрібно...
Та знаєш лиш одне - жить далі треба,
Чекати на кохання, а потім і зустріти.
Із вирію додому повертаються птахи
І посміхається нам тепло сонце.
Коли прийдеш? Коли тебе зустріну?
Коли нарешті будеш ти втіхою?
Спливає час, який не зна зупинки
і річка плине у незнанну далечінь...
Як не любити днів весняних
В красі чудовій весняних трав?!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2011
Do you believe that is your own time?
Here time for being together…
That’s your surprise and prime
Be better to each other.
Phone me, please if you’ll have a spare time
Write me, please! Never say ‘good-bye’!
Stay with me, every night and every day,
Be happy! Play together our role play.
Moments are running to unknown place,
Stars are twinkling from the Universe.
I love you, my dear, I love you very much!
Smile my dear, be the best and touch…
Sometimes you watch into my eyes
I see you in them as bright sunrise…
My heart is beaming…It is full of love…
‘Nice couple!’ Someone had told above.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278933
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.09.2011
Ми разом щасливі з тобою
Ти знаєш, ти знаєш, напевно, ти знаєш…
Як сум пропадає з журбою
Коли ти говориш як палко кохаєш.
У росах загублені втрати,
Що розвіються вітром навік
І буде нам що пригадати
Як наш час швидкоплинно пробіг.
П-в:
Піснею лине кохання у небо,
Мені загадалися мрії нові…
Нам крім любові нічого не треба
Лиш б була вона щира і від душі.
Як приходить в життя листопад
За обрієм зорі гадають що буде…
Впускаєш тоді в мрій рясний сад
Віриш, що ніколи уже не розлюбиш.
Зараз – кохай, йди вперед, прощай
Образи, незгоди, обірвані фрази…
Розслабся! Повір! В небо злітай!
Попри стихію, попри всі негаразди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2011
Где день в туманном облике завис
И где гуляет радость в воскресенье –
Там лес дремучий тихо спит
По всей земле и всей Вселенной.
Деревьев листья шелестит:
Вот наконец пришла осенняя пора!
И пусть теперь она царит
Возле семейного костра.
И пусть не жгут завистные глаза,
Пусть будет мир и сказка!..
За счастье выпьем, господа,
Пусть сбудется у каждого мечта!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278553
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 04.09.2011
У тихому провінційному містечку Н, де всі про всіх усе знають, але ще не всі пе-резнайомилися, народжуються небувалі історії з так званим «хепі ендом» (щасливим закінченням) чи може і не дуже «хепі» (щасливим).
Здавалося б усе банальним знайомством однієї загадкової парочки – Максима та Одарочки.
Одарка – красива пані, яка мешкає у містечку Н по вулиці К у будинку Х. Літами теж не була пані молодою, десь під п’ятдесят. Ось і вирішила Одарка знайти свого су-дженого-рядженого. У коханні, як і на війні, всі засоби добрі: спочатку оголошення у всесвітній мережі Інтернет на сайті знайомств, далі – оголошення у газету. Текст зву-чав досить просто: «Симпатична пані поважного віку шукає чоловіка для створення сім’ї. Про себе: симпатична блондинка, добра господиня, матеріально забезпечена. Відгукнися, доле!»
Шквал дзвінків «посипався» на Одарку. Хтось пропонував «руку та серце», хтось кликав на побачення, хтось цікавився вмістом гаманця. Але серед потенційних кавале-рів відгукнувся і Максим.
Ранкову ідилію Одарки зі сном порушив телефонний дзвінок:
- Алло! Ви бажаєте познайомитися?
- Доброго дня, звісно так. А хто Ви будете?
- Я – простий чоловік. Звуть мене Максимом. Живу з мамою. Одруженим не був. Маю власний дім. Є невеличкий бізнес.
- Приємно познайомитися. Я – Одарка.
- Одарка? О, яке старовинне українське ім’я.
- Так, так. Працюю бухгалтером. Люблю куховарити, домашній затишок та літера-туру.
- Як цікаво, Одарочко, я теж люблю читати літературу, особливо поезію Блока. А Ви?
- Я віддаю перевагу Єсеніну.
- О, так ми закохані з Вами у поезію поетів «срібного століття».
- Так, так, Максиме.
- Одарочко, люба, давайте зустрінемося десь?
- Із задоволенням, Максиме. А де саме і як я Вас впізнаю?
- У місті Н у кафе «Малинова сага». Візьміть книгу і я теж візьму. А ще я трима-тиму великий букет троянд.
- Домовилися, о дванадцятій годині буду.
Прийшла неділя. Наша парочка зустрілася. Так розпочалися їхні перші несміливі, хоч і в поважному віці, романтичні кроки.
Максим дарував Одарці богемне життя за місцевими вимірами: возив на модно-му автомобілі на концерти, ходили на виставки, мандрували світом. Все було якнай-краще. Одарка не могла повірити, що в п’ятдесят можна почуватися на років шістна-дцять. Так, так, Одарочко, таке буває.
Кохання. Воно непідвладне ні віку, ні часу. Воно – вічне та капризне, непередба-чуване та мінливе.
Роман наших закоханих тривав близько двох років. Раптом прийшло горе у сім’ю Максима: помирає його мати. І тут чоловіка як підмінили. Звернувся він до оковитої. Одарка як тільки не старалася вивести Максима із запою, все було марно. Але одного дня відбулися кардинальні зміни – Максим отямився. Він поклявся, що ніколи більше не торкнеться чарки та запропонував Одарці «руку та серце».
Зраділа Одарочка такому повороту долі та прийняла пропозицію Максима. Від-гуляли молодята весілля. Щастя вирувало у їхній домівці, та недовго.
Максим знову звернувся до «зеленого змія». І понеслося… Спочатку пропив біз-нес. Далі кредити не дозволяли вільно «дихати». Став Максим продавати нажите доб-ро. Продав, навіть, і мобільний телефон за копійки.
Одного дня, п’яного Максима, без свідомості доправила «швидка» у реанімацій-не відділення.
Одарка місця собі не знаходила. Її, здавалося б, ідеальний чоловік опинився на краю прірви. Ні кохання, ні жодні слова не мали значення для Максима. Лише чарка…
Очуняв наш бідолаха Максим і знову за стару справу – горілку.
Що ж робити Одарочці? Подавати на розлучення? Шкода, такий вже добрий го-сподар. Максимко розумів її спочатку із півслова. Замислилася Одарочка. Добрі люди порадили зачекати, можливо щось зміниться. Але чим далі в ліс, тим більше дров.
Одарка не витримала та поставила ультиматум Максиму: «Або я, або горілка.». Максим розмірковував на одинці у власному домі.
Раптом дзвінок:
- Кохана, Даринко! Від сьогодні я позбавлю тебе усіх страждань. Ти будеш ві-льною пташкою! Дім перепишу тобі, не хвилюйся. Прощай та не тримай на мене більше зла. Я ріжу вени…
- Максиме, схаменися, я тебе так палко кохаю. Ти не повинен так робити, чуєш, Максиме! Я зараз буду, не роби дурниць!!!
- Пі…пі…
«Дзвінок закінчено!» – висвітлилося на дисплеї мобільного. Даринка миттєво прибула на таксі. Стукала в двері, але ніхто не відкривав. Даринка покликала на допо-могу сусідів. Зателефонувала родині Максима.
Розгублена Одарка не знала що їй робити. Раптом зрозуміла, що пора викликати рятувальників МНС. Хлопці з труднощами пробралися у дім. І що ви думаєте?.. П’яний Максим лежав розкинувшись посеред кімнати. Біля нього пляшка із спиртним. Напів-голі стіни споглядали за дійсністю. А на дивані муркотів кіт Сіромаха, якому було бай-дуже, що відбувається навкруги; він же мав ще в запасі декілька пачок хрусткого кор-му…
Історія героя Максима закінчилася у лікарні. Повернувшись до реальності від туманних алкогольних галюцинацій, Максим набув образу людського: нарешті поголи-вся, викинув у смітних старий одяг, що слугував за підгузник та взявся «за розум».
Влаштувався на роботу, хоч може і не таку престижну, як була раніше. Кинув назавжди і пристрасть до алкоголю, став ідеальним чоловіком та дбайливим господа-рем.
Даринка раділа, що тепер на її вулиці свято. Через рік максим відродив та вивів на новий рівень свій бізнес. Правда з боргами чоловіка прийшлося розраховуватися Одарці. Сім’я по-справжньому зажила в злагоді, любові, не зважаючи на те, яку ціну довелося заплатити за крихке щастя. Про «насичене» минуле ніхто й не згадує. Це вже давно перевернута сторінка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276135
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 20.08.2011
Випускний в нас за плечима,
Віддзвенів давно шкільний дзвінок,
Але школа в душі завжди з нами,
Завжди з нами життєвий урок.
Пролітають літа, наче казка,
Але вчителька перша у спогадах є.
Ось прийшла довгождана розв’язка –
Школа в світ дорослий нас поведе.
Тут інший вимірі по іншому йде час,
Немає тут традиційних нам сорок п’ять…
Школа завжди повертає у спогади нас,
Школа вчить істину нову щодня відкривать.
Прощавайте шкільнії довгі роки,
Бо попереду виш кличе, запрошує нас.
Відлітають щороку у вирій птахи,
Лиш Alma Mater зупиняє нам час.
Вона вчить нас на мить зупинитися
І вдихнути на повну аромат нових знань…
Alma Mater видає на гора: «Не журитися,
А ставить мету та досягати своїх ін та янь!»
Знову мудрість прекрасну та золоту
Ми черпаємо з книг, що ведуть у життя,
Пишемо власну неповторну історію
І йдемо до зірок в невідоме для нас майбуття.
Хтось промовить: «Прощавай інститут, універ,
Прощавайте друзі та улюблені пари…
Від сьогодні я вже не студентка і не студент,
Від сьогодні ми доповнюємо свої ідеали.
Від сьогодні будемо дипломовані ми:
Хтось – бакалавр, спеціаліст чи магістр
Є у своїй царині, де життєві шляхи
Нас ведуть, бо знання – наш провісник!»
Книги – наші друзі близькі й щоденні,
Порадники, добродії та помічники…
Тож великий поклін, Вам, викладачі та вчителі
За те,що сьогодні ми Ваші випускники.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276134
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.08.2011
Розсипала якось каміння осінь
І завела усе у жовтий сад.
Вона, вона нічого в нас не просить,
Бо скоро, скоро буде листопад.
Зимову сагу розіб’є холодний вітер
І вже не в силах щось змінить,
Але потрібно жити й вірити
Що завтра краща буде мить.
І як настане жадане завтра
В душу зазирне кохання
І буде ніжна надворі тепла весна
Буде ще палке бажання!
Не за горами тепле літо бродить
І квітне ароматами зілля.
І так життя, у вирі так, проходить,
Бо доля так збудована людська.
Душею, друже, ніколи не старій
І проганяй думки завжди погані;
Не заздри, твори добро, кохай та мрій,
Вперед іди до успіху, мети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2011
Aвтор: Мирослава Савелій
Закружляло літо з а вікном,
Все здавалося навкруги неначе сон,
Задзвонив раптово телефон
Все окей! Життя і ти йдете в унісон!
Вже омилася земля дощем, росою;
Знай я завжди з тобою…
У моєму серці тільки ти
Шлях моїх мрій та мети.
Вірю, знаю я, ти – моє, моє лише кохання
Поєднання теплоти сердець та душі бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2011
Котові сон якось наснився,
Що той аж жахів «обдивився».
Він простягнувся й не валявся,
Хоча женитись зарікався.
Тут киця лапкою махнула
І пелену з очей стягнула,
Що кіт женитись й не збирався,
Лиш просто так він… залицявся.
Не треба саду, господарки, огороду,
Не треба й братись за холодну воду:
Усе дадуть – положать у корзину,
Лиш ти сиди, кицюню, ковтай слину,
Чекай на котика коханого свого,
Якщо котові стежку не перемело
І не завіяло бува снігами,
А то сполохається і втече до мами.
На все про все заробить сам,
Бо він, котяра, – «городський» бач пан.
Як миші не вилізуть із нори
І не дадуть харчів з комори,
Що тоді чекає на кота?
І де тоді робота золота?
«Любовь-морковь» пройде відразу,
Почимчикує кіт тоді під місяця ту фазу
Шукати кицю нову й чарівну,
Таку наївну, щиру та просту.
А може вкотре зіб’ється із ліку,
Погляне в дзеркало насупивши повіки…
Ох, не переливки тому коту,
Що шукає жертву все нову!
Хай краще візьметься за розум кіт –
І проживе щасливу сотню літ
У мирі, злагоді, любові,
У затишнім сімейнім колі.
І хай робота не лякає,
Робота лиш збагачує та звеселяє,
Її не так багато на селі,
І як захочеш то подужаєш її!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275106
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.08.2011
Ромашки – квіти долі. Їхні білі тендітні пелюстки дівчати вищипують при-мовляючи при цьому: «Любить... Не любить… Прийде… Не прийде…»
Спочатку, здається це безглуздими дівочими витівками, а згодом й не від-чуєш як прийшло кохання. Воно полонить твою душу та серце. Ти закохуєш-ся. Він – твоя мрія. Але як дізнатися чи є це кохання взаємним?.. І на допомо-гу знову приходять квіти з жовтенькою серединкою та білими пелюстками – ромашки... Ти нарешті отримуєш відповідь: «Любить!»
Двоє молодих людей зустрічаються. Побачення в них загадкові, романти-чні та несхожі на інші. Вона не вірить в те, що він її кохає. Аж раптом язик видає «на-гора»: «Коханий, усе закінчено. Я виходжу заміж за іншого. Про-щай!» Але насправді про жодне весілля ніхто не чув, навіть сама «ново-спечена» наречена.
Він поїде далеко на чужину й надовго. Його серце болітиме від полиново-го нектару кохання. Вона не знатиме про цей біль та почуття на відстані. У його мріях ще довго живемо її постать, її кроки та подих. Мрія для нього те-пер одна – хоча б її ще раз побачити.
Минає ледь не півстоліття. І серце у далекій американській землі не вине-сло ностальгії за рідною домівкою, за коханою. Він розуміє, так далі тривати не може. Будучи одруженим, маючи чимало діточок та онуків, наш Ромео прилітає в Україну, аби побачити її очі, почути її голос.
По дорозі, до посрібленої роками сивиною Джульєти, Ромео потрапляє у ДТП. На щастя, все обійшлося без травм. І Ромео дістався благополучно до-мівки Джульєти.
Наша героїня давним-давно заміжня, має діточок. Але Ромео у мріях досі уявляє її своєю нареченою.
Зустріч. Ромео приїхав з букет білих ромашок, улюблених квітів Джульє-ти. По-дружньому привіталися наші герої із сходом сонця. Поспілкувалися і наш Ромео, на цій щасливій ноті, повернувся до Сполучених Штатів Амери-ки.
У кожного своя доля і свій шлях широкий…
Кохання розчинилося у часі та відстані. Тільки приємні спогади залиши-лися у серці назавжди. Вітер давно розвіяв їхнє кохання над океаном. Лише білі квіти ромашки досі шепчуть їхню історію: таку просту, як ці квіти, таку загадкову та неповторну…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274854
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 12.08.2011
Автор: Мирослава САВЕЛІЙ,
У чому сенс нашого життя? Чимало філософів, поетів, письменників та й не тільки задавали собі це запитання, шукали відповіді, писали знамениті праці. У кожної людини є свої цінності, своє бачення реалій життя, свою думка.
Всі ми добре знаємо, що ніщо не дається людині так легко і не ціниться так дорого як здоров’я та наша свобода. У когось цінністю є сім’я, у когось праця, кар’єра, гроші, слава. А ще знайдуться такі, які виведуть свій сенс життя у фор-мулу, щось на кшталт: «сім’я + кар’єра». Хтось вбачає свій сенс у вічному та пре-красному почутті з мелодійною назвою – кохання.
На мій погляд, сенс життя – у вмінні прожити та пропрацювати, отримуючи при цьому насолоду; вміти посміхнутися сонцю, що зігріває душу та тіло теплом, у шепоті природи, що нас оточує; у гармонії людських стосунків; у миті що має для нас велику цінність; у розумінні того, що ми робимо добрі справи.
Але чи вміємо ми довести розпочату справу до її логічного закінчення? Джо-натан Свіфт у свій час говорив: «Небагато таких, які живуть сьогоднішнім днем. Більшість готується жити пізніше». Інколи, ми подумаємо та видаємо на-гора: «Ще встигну… Ще є час…» А можливо саме сьогодні і саме в цю мить є наш шанс – наш потрібний час та наше місце під сонцем у здійсненні нашого задуму.
Мрія. Може ця капризна пані, плід нашої багатої уяви і є той сенс життя? В одній пісні є такі слова:
Без пори не родить жито,
Без пори вода не шумить.
Без мрії не можна жити,
Без мрії не можна нікого любить.
Може на все про все є свій час, передбачений Творцем Небесним; час, коли наші думки, ідеї, плани втілюються у реальність заради нашого з Вами сенсу бут-тя?
Отже, сенс життя у кожного різний, але закон якому він підпорядковується та-кий:
1) жити згідно «золотого» правила моралі – ставитися до інших так, як якби ми хотіли, щоб інші ставилися до нас;
2) пам’ятати, що наші права закінчуються там, де починаються права інших;
3) вміти радіти життю та не заздрити іншим, тому що заздрість нівечить на-ші душі як іржа залізо;
4) вірити, що краще попереду, не здаватися та не розчаровуватися, щоб не трапилося б на нашій життєвій дорозі, бо в житті бувають і темні, і світлі смуги, що чергуються. Завжди однаково не буде, інакше ми б не відчули б цієї межі, не вловили б присмаку буття, не вміли б цінувати та порівнюва-ти. Звідси випливає, що все – в наших руках.
Потрібно зупинитися, переглянути сторінки минулого, щоб крокувати в май-бутнє.
Успіхів усім нам у власному сенсі життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274848
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 12.08.2011
Доброго весняного ранку! Сьгодні День початку весни, День нових звершень та продовження буденності! День, коли весна прийшла на поріг, хоча те що за вікном -- далеко не весняний ранок! Віримо весна попереду, трішки потрібно на неї зачекати ! З Першим Днем весни! Успіхів!
Весна - це поняття, коли ми хочемо мріяти, здійматися в піднебесся і летіти назустріч нашим мріям, нашим бажанням, від яких ми за крок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118731
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2009
Життя іде, а ми мимоволі вливаємося в його ритм , шукаємо щось нове, нарікаємо на невдачі та труднощі та долаємо або тікаємо від них. Ми надіємося на краще, усміхаємося - так саме зараз нам, як ніколи, потрібен оптимізм, нові ідеї, нове бачення майбуття, і -- тоді жодна криза нам не буде такою видаватися страшною! Посміхаймося та не даваймо заздрощам знищити нас, бо заздрість, наче іржа, нищить наш розум, нівечить душу й тіло! Радіймо та вболіваймо за інших, будьмо добрішими та розумнішими, щирішими та впевнішими, робімо усе добре, щоби вижити!
Удачі, терпіння, розуму та рішучих дій, без жодної фальші та брехні нам так невистачає сьогодні! Наберімось цього всього, усміхнімося і будуть тоді кращі часи! Вперед до перемог, нових звершень та нагород! Вперед!
Viva homo sapiens! Viva!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117316
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2009
Автор: Мирослава Савелій
МАМА
Ти чарівна, завжди усміхнена, весела,
Ти мов троянда, що цвіте,
Завжди в очах людей щаслива
І все лихе хай геть від тебе йде.
Ти твориш лиш добро
Своїми ніжними руками,
Виховуєш своїх діток
І носиш гідно титул мами.
Ти, немов, сонечко весняне,
Що зігріває ласкою наш дім,
Слова твої пророчі,
Ти найрідніша нам усім.
І люблять всі тебе,
Вклоняюся низенько й дякую за все,
Що робиш ти для мене,
Люблю тебе я над усе.
Бо ти є мама,
Це слово гордо так звучить,
Бо це найвищеє звання, –
Вона прийшла, щоб діток народить.
Продовжить рід
І гідних виховать дочок й синів,
Щоб залишить в історії яскравий слід,
Подарувати народові героїв.
О, мамо, ти – єдина,
Ти все лиш можеш зрозуміть,
До тебе першої біжить дитина,
Як хтось її в житті образить.
Ти корисну дасиш пораду
І захистиш від ворогів,
За це тобі Господь у нагороду –
Дає здоров’я, сил і прощення гріхів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117199
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2009
ВІН – ПРИНЦ !
Він та людина, яку ти потребуєш
Він – принц для тебе і водночас твій герой.
Ти йдеш зустрітися, але не віриш,
Він існує й він все готовий відати за твою любов.
Купатися в його любові ніжних поцілунках
Та буть коханою його завжди. Поєднати долі…
І вірить небесам, що все в руках Всевишнього
І йти вперед, по своїй волі, говорячи слова палкі.
Слова і справи, що сходяться воєдино,
Слова, що нам написані – прожити разом
І цінувати кожну мить як дорогу перлину,
І вірити притулившися до нього своїм чолом.
Доля. Вона, я вірю, вона єднає нас сьогодні,
Єднала і колись вона людей, країни, світ.
Знов палає факелом на Олімпійськім троні
Цвіт Лади, цвіт поколінь, що увібрав людський рід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117139
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2009
Склала Мирослава САВЕЛІЙ
Ukraine, Europe you are in my heart forever
Столице наша мужня й предковічна,
Єднаєш разом правий й лівий берег ти!
О, Києве, ти – наче пісня вічна,
Земля, де стеляться Дніпрові береги.
Осів тут дух Кия, Щека та Хорива
І Володимира, що Русь він охрестив.
Де починається рідна Україна,
Земля, якою батько наш Тарас ходив.
Київ, каштани, Хрещатик і Софія
Та ще золотоверхі куполи святинь...
Земля, земля моя свята й єдина –
Тут синьо-жовтий прапор майорить.
Ukraine – state and Ukrainians together,
The world as family, as nation, super star;
So talk, so smile, so, my dear, love each other,
Be happy, honest and of course be tolerant!
Remember always who you are and your roots,
Dream of something, please do something, go further,
Love your state, the world around you, native streets,
Be close, be helpful, be better for each other!
П-в:
Europe, you are in my heart forever,
Europe, you are with us today, today...
Time's running, you can't stop it, my dear,
Catch the moment, because your life's a play!
Київ – у серці всюди й повсякчас,
Київ – він з нами буде й є один.
В ньому живуть історія і час
Поринуті в епохи лабіринт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2009